ОПАМ’ЯТА́ТИСЯ (повернутися до стану душевної рівноваги, набути здатності спокійно думати, діяти тощо), ОТЯ́МИТИСЯ, СТЯ́МИТИСЯ, СХАМЕНУ́ТИСЯ, ОПРИТО́МНІТИ, СПАМ’ЯТА́ТИСЯ, СПОМ’ЯНУ́ТИСЯ, ПРОКИ́НУТИСЯ, ОПАМ’ЯТУВА́ТИСЯ, ПРОБУДИ́ТИСЯрідше, ОТВЕРЕ́ЗІТИрідше, ПРОТВЕРЕ́ЗІТИрідше,ОДУ́МАТИСЯрозм.,ОГО́ВТАТИСЯрозм., ВІДІЙТИ́розм.,РОЗБУДИ́ТИСЯрозм.,РОЗБУ́РКАТИСЯрозм.,ОЧУ́НЯТИрозм.,ОЧУ́НЯТИСЯрозм.,ПРОЧУ́НЯТИрозм.,ПРОЧУ́НЯТИСЯрозм.,ОЧУ́МАТИСЯрозм., ПРОЧУ́МАТИСЯрозм., ПРОЧНУ́ТИСЯрозм.,ОЧУ́ХАТИСЯфам., ПРОЧУ́ХАТИСЯфам., ОЧУ́ТИ́ТИСЯрозм. рідко,ОЧУТІ́ТИрозм. рідко,ОХАМЕНУ́ТИСЯдіал. - Недок.: опам’ято́вуватися, отя́млюватися, оприто́мнювати, спам’ято́вуватися, спомина́тися, прокида́тися, пробу́джуватися, ого́втуватися, відхо́дити, розбу́джуватися, розбу́ркуватися, очу́нювати, прочу́нювати, прочу́муватися, прочина́тися. Вона не могла позбирати своїх думок, звести їх докупи і опам’ятатись (І. Нечуй-Левицький); Староміська дивилася на се все і з диву не могла отямитись (І. Франко); З-за рогу просто на неї вибіг гурт людей.. Поки Сахно стямилася, люди були вже за двадцять кроків позаду (Ю. Смолич); Помітивши погляд Данила та його ніяковість, Андрій схаменувся (О. Копиленко); Юрко йшов, як сновида, і тільки через кілька хвилин опритомнів (І. Багмут); Всі разом одностайно сплять так твердо, що при кінці засідання треба кождого порядно потермосити, заки спам’ятається (Лесь Мартович); - Знову припав до чогось, наче замовлений. Та спом’янись і спам’ятайся нарешті, бо осьдечки зараз усе полетить у піч! (М. Стельмах); Помітивши бійця, старий мовби прокинувся з глибокої задуми, що скувала його всього (О. Гончар); Як трошки опам’ятувались, козак і пита сотниківну: - Як же ти втекла од твого нелюба? (О. Стороженко); Почувши про воду, моряки пробудилися з задуми (В. Кучер); Відколи ми розлучились, я міг десять разів отверезіти і прозріти, а проте я.. залишаюся при своєму (Ірина Вільде); - Ох, якби ж і послухав оце панич, що його прикажчик замишляє!.. - Ти, Насте, гляди, - якось одразу протверезів Савка. - Що чула, те забула! Ясно? (О. Гончар); Не вспіли піщани одуматись, як приїздить сам вельможний у Піски (Панас Мирний); Лице пополотніло. Здорові сиві очі з жахом дивилися в жито. За хвилину Харитя трохи відійшла (М. Коцюбинський); - А.. небагато буде? - спитав німець, беручись за пляшку. - Кий там біс багато! Що ж ми тільки по чарці і випили! - розбуркуючись мовив Яків (Панас Мирний); - Ну, Катре, ходімо, - нарешті впоралася Докія Петрівна з своєю валізкою. Катря тіпнулась і очуняла з хвилинного забуття (А. Головко); Кудрявий хоче віч-на-віч.. поговорити з Латишем, щоб той очунявся від нещастя й таки взяв себе в руки (П. Автомонов); Марія прочуняла з півсну-споминів, заломила руки та й кричала. - Діти мої, сини мої, де ваші кістки білі? (В. Стефаник); Максим довго ще стояв на місці, очарований, щасливий. Вкінці прочунявся (І. Франко); Після повернення Сашка Грець трохи очумався від докучливої гризоти (С. Добровольський); Після чарки Олександра прочумалась і повеселішала (М. Коцюбинський); Якийсь Грицько Чи там Стецько Очухався од бійки (В. Самійленко); Ледве що очутилася я трохи по тяжкій утраті Вашого батька.. вже спав на мене цей новий смуток (О. Кобилянська); [Мокрина:] Охаменулася [бариня], та пізненько... (М. Кропивницький).

ПРОКИДА́ТИСЯ (переставати спати, дрімати), ПРОБУ́ДЖУВАТИСЯ, БУДИ́ТИСЯ, ПРОСИПА́ТИСЯ, ПРОСИНА́ТИСЯ, РОЗБУ́ДЖУВАТИСЯрозм.,ПРОБУ́РКУВАТИСЯрозм.,РОЗБУ́РКУВАТИСЯрозм., ПРОЛУ́ПУВАТИСЯрозм.,ПРОЧИНА́ТИСЯрозм.,ПРОЧИНА́ТИрозм. рідше,ПРОХО́ПЛЮВАТИСЯрозм. рідше,ОБУДЖА́ТИСЯ[ОБУЖА́ТИСЯ]заст., ПРОЧУВА́ТИСЯзаст. - Док.: прокинутися, пробуди́тися, збуди́тися, просну́тися, розбуди́тися, пробу́ркатися, розбу́ркатися, пролу́патися, прочну́тися, прочну́ти, прохопи́тися, обуди́тися, прочу́тися. - Вночі я погано спала, тричі прокидалась (І. Нечуй-Левицький); Ольга пробуджується, протирає кулачком очі (Я. Галан); Від крику наглядача будиться вся камера (Є. Куртяк); Уночі часто жахалася [Солоха] чогось, кидалася й ревла. Ранками довго не просипалася (Панас Мирний); Теплим ранком сонце встало, Піднялось і запалало; Що не спало - все проснулось (Я. Щоголів); Розбудився ранком, поснідав і рішив добитися до найближчого містечка (Мирослав Ірчан); Підійшли ті, що вовтузилися коло печей, кілька сплячих теж пробуркалися й потяглись до столу (П. Загребельний); Ще не розбуркавшись од міцного юнацького сну, вони прожогом зіскакували і похапцем натягували одяг (О. Слісаренко); Мати пролупується, побожно крадькома хреститься, зітхає (С. Васильченко); Ще він не прочинавсь,а тут йому уже й несуть чаю, горілки, вареників, ковбас, сала (П. Куліш); То Івась Удовиченко од сна прочинає, По світлиці поглядає, Що зброї козацької у світлиці немає (дума); П’ятилітній хлопчина прохопився з твердого сну, побачив Якима і в плач... (С. Ковалів); Ранок тільки що зачервонівсь і зазолотивсь, тільки ще найраніші пташки щебетали, тільки ще найдбайливі люди обуджалися (Марко Вовчок); Уночі прочувається Оксана, усі добре сплять... (Г. Квітка-Основ’яненко).