РОЗБУДИ́ТИ (перервати чийсь сон, примусити кого-небудь прокинутися), ПРОБУДИ́ТИ, ПІДНЯ́ТИ[ПІДІЙНЯ́ТИ], РОЗБУ́РКАТИрозм.,ПРОБУ́РКАТИрозм., ПРОКИ́НУТИрозм.;ДОБУДИ́ТИСЯрозм. (після певних зусиль); РОЗШТОВХА́ТИрозм.,РОЗТЕРМО́СИТИрозм.,РОЗТО́РСАТИрозм. (смикаючи, штовхаючи). - Недок.: буди́ти, розбу́джувати, розбуджа́тирідкопробу́джувати, пробуджа́ти, підніма́ти[підійма́ти], розбу́ркувати, пробу́ркувати, прокида́ти, розшто́вхувати, термо́сити. Почали півні співати - розбудили. Устала я (Панас Мирний); Мати пробудила його, коли жінка вийшла доїти корову (М. Томчаній); До схід сонця підняв Гаркуша людей на сінокіс (О. Гончар); - Розбуркай дівчат і Охріма.. Тікати треба, - наказувала пані Баличина (З. Тулуб); З того німого забуття, з того очевидячного сну пробуркав його .. регіт і біганина дівчат (Панас Мирний); Цілу ніч прокидало Христю материне тяжке зітхання (Панас Мирний); Господарка мало не повибивала шибок, доки докликалася та добудилася свого чоловіка (Л. Яновська); - Нечипоре, вставай коней напувати, - розштовхував конюх свого сусіда (Григорій Тютюнник); - Вставай, вставай, літ проспиш, - розтермосив він свого друга (В. Собко).