розбувати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | розбува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розбува́ймо | |
| 2 особа | розбува́й | розбува́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розбува́ю | розбува́ємо, розбува́єм |
| 2 особа | розбува́єш | розбува́єте |
| 3 особа | розбува́є | розбува́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розбува́в | розбува́ли |
| жін.р. | розбува́ла | |
| сер.р. | розбува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розбува́вши | ||