-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | розбрунько́вувати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | розбрунько́вуватиме | розбрунько́вуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | розбрунько́вує | розбрунько́вують |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| розбрунько́вуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | розбрунько́вував | розбрунько́вували |
| жін. р. | розбрунько́вувала |
| сер. р. | розбрунько́вувало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| розбрунько́вувавши |
Словник синонімів
РОЗПУСКА́ТИСЯ (про рослини - розкривати бруньки, квітки, цвіт; про бруньки, квітки, цвіт - розкриватися), РОЗПУСКА́ТИ розм., РОЗПУКА́ТИСЯ [РОЗПУ́КУВАТИСЯ] розм., РОЗПУКА́ТИ [РОЗПУ́КУВАТИ] розм.; РОЗБРУНЬКО́ВУВАТИСЯ [РОЗБРУ́НЬКУВАТИСЯ], РОЗБРУНЬКО́ВУВАТИ (про дерева, кущі); РОЗЦВІТА́ТИ, РОЗКВІТА́ТИ, РОЗЦВІТА́ТИСЯ (про квіти, цвіт). - Док.: розпусти́тися, розпу́катися, розпу́кнутися, розпу́кнути, розбрунькува́тися, розбрунькува́ти, розцвісти́, розкві́тнути, розцвісти́ся. На клумбах горіли маки, а ранні левкої тільки що розпускались (М. Коцюбинський); А в садочках стало краще - Верба розпускає, Вже набрунились черешні, Аґрус і порічки (М. Старицький); В Києві вже розпукаються дерева (П. Тичина); Схаменулась травонька, як скропила її небесна росочка; піднялись стеблинки, розпукались цвіточки (Г. Квітка-Основ’яненко); Подивлюся на калину, - Вона розпукає (С. Руданський); Навесні сонце розтопить лід, зашумить вода, дерева розбрунькуються, зазеленіють гори, зацвітуть поля (Г. Косинка); Уже парують чорні стріхи І розбруньковують сади (Л. Первомайський); По весні розцвітаються квіти І до осені пишно цвітуть, А зимою вмирають і знову Розцвітають і знову живуть (Б. Грінченко); - Оце вже скоро й дерева почнуть розквітати (Д. Ткач).