розбронювати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | розбронюва́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розброню́ймо | |
| 2 особа | розброню́й | розброню́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розброню́ю | розброню́ємо, розброню́єм |
| 2 особа | розброню́єш | розброню́єте |
| 3 особа | розброню́є | розброню́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розбронюва́в | розбронюва́ли |
| жін.р. | розбронюва́ла | |
| сер.р. | розбронюва́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розброньо́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| розброньо́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| розбронюва́вши | ||