РОЗГОЛОСИ́ТИ (піддати розголосові, обнародувати щось), РОЗБО́ВКАТИрозм., РОЗЛЯ́ПАТИрозм.,ВИ́ЛЯПАТИрозм.,РОЗПЛЕСКА́ТИрозм., РОЗКЛЕПА́ТИрозм.,РОЗТРІПА́ТИрозм.,РОЗДЗВОНИ́ТИрозм.,РОЗПАТЯ́КАТИрозм.,РОЗМОЛО́ТИрозм.,РОЗБАЗІ́КАТИрозм.,РОЗТРУБИ́ТИрозм.,РОЗБРЕХА́ТИрозм., ПРОЯЗИ́ЧИТИзаст. - Недок.: розголо́шувати, розбо́вкувати, розля́пувати, виля́пувати, розплі́скувати, розкле́пувати, розтрі́пувати, роздзво́нювати, дзвони́ти, розпатя́кувати, розме́лювати, базі́кати, розтру́блювати, розбрі́хувати. [Клан:] Не варто й починати. Все одно Не згодишся ти, Ройс, на авантюру, Тим часом - тайну я розголошу (І. Муратов); [Лукерка:] Так я й сподівалась, Що це ти розбовкав (М. Кропивницький); - Який я базікало? - образився Микита Дудка. - Аби ви не розляпали, а з мене хоч жили тягни, не скажу (П. Панч); І раптом, як грім серед ясного неба, оця проклята чутка, що її виляпав у машині п’яний Левко (В. Кучер); [Парвус:] І значить не випадком, а свідомо Руфін про нього Крусті розплескав! (Леся Українка); - Хіба ніхто не знає, який ти брехун? І не пізнав, а кажеш, а зараз розклепав усе перед нею (Панас Мирний); - Конспіратор! Виходить, роздзвонив уже навіть і тим, кому нічого й знати не треба (А. Головко); - Та ти з глузду з’їхав, чи що? Ворогові, старшині, про своє розпатякати (З. Тулуб); - Яків, це вже ти розмолов усім? (С. Васильченко); Боявся [князь], щоби лакеї не розтрубили перед княгинею історії про тоту паню, що була у них на чаю (І. Франко); [Гострохвостий:] Чи не бісові п’яні міщанки! Певно, вже котрась забігала сюди і все дочиста розбрехала (І. Нечуй-Левицький); Проязичили, що в його єсть така книжка (Словник Б. Грінченка).