ПОСВАРИ́ТИСЯ (вступити в сварку, в суперечку з кимсь), РОЗСВАРИ́ТИСЯрозм., ПОСЕ́РДИТИСЯрозм., ПОГНІ́ВАТИСЯрозм., ПОГРИ́МАТИСЯрозм., ПОГРИ́ЗТИСЯрозм., ПОЇ́СТИСЯрозм., ПОГИ́РКАТИСЯрозм., ПОЛА́ЯТИСЯрозм., ОБЛА́ЯТИСЯрозм. рідше, ПОРІЗНИ́ТИСЯдіал.; РОЗБРАТА́ТИСЯрозм. (про близьких друзів). - Чого засмутився, Юрку? З батьком посварилися? (М. Томчаній); Скинула [кобила] лоша, і Турії розсварилися - Мирон з Ганкою, діти між собою (Б. Харчук); Розділивши батьківське добро, обидві сестри посердились (І. Нечуй-Левицький); - Не розумію, пані, вашої невірності - скажіть хоч тепер, чи не любите, чи погнівалися із своїм гарним Юстином? (Уляна Кравченко); Отак було Юрко з Іваном Федоровичем при зустрічі обов’язково погримаються... (Остап Вишня); [Максим:] Ви вже, Прісю, одсердились? [Пріся:] Та що з вами зробиш - не хотілось погризтись наостанку (С. Васильченко); - Вибачте, що ми сьогодні з вами трохи погиркались... (О. Досвітній); - Тато вчора прибігли із сінокосу сердиті, люті, із вашими полаялися, чи що (Григорій Тютюнник); Він облаявся зо всіма (Словник Б. Грінченка); Як яблучка розкотилися, То так же ми порізнилися (пісня); - Глядіть, Танасію, аби ми не розбраталися! Майтеся гаразд (А. Крушельницький). - Пор. 1. свари́тися.