ПОСВАРИ́ТИ (викликати, спричинити сварку між кимсь), РОЗСВАРИ́ТИрозм., ПОСЕ́РДИТИрозм.; РОЗБРАТА́ТИрозм. (близьких друзів, родичів). - Недок.: свари́ти. Захар же міг і розбити яке вгодно весілля, він міг посварити сусід, хоч би як вони раніше не жили в злагоді (Грицько Григоренко); Від Онуфрія про все стане відомо князям Ольговичам, отож Ізяславові не вдасться розсварити їх з Долгоруким (П. Загребельний); Знав він про всі хатні пльотки, де про що і про кого говорилось, переносив усе те далі, посердив не одну сім’ю з другою (І. Нечуй-Левицький); Навік не розбратать братів (М. Рильський).