розбракувати 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив розбракува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розбраку́ймо
2 особа розбраку́й розбраку́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розбраку́ю розбраку́ємо, розбраку́єм
2 особа розбраку́єш розбраку́єте
3 особа розбраку́є розбраку́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. розбракува́в розбракува́ли
жін.р. розбракува́ла
сер.р. розбракува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
розбрако́ваний
Безособова форма
розбрако́вано
Дієприслівник
розбракува́вши