розбраковувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | розбрако́вувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розбрако́вуймо | |
| 2 особа | розбрако́вуй | розбрако́вуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розбрако́вуватиму | розбрако́вуватимемо, розбрако́вуватимем |
| 2 особа | розбрако́вуватимеш | розбрако́вуватимете |
| 3 особа | розбрако́вуватиме | розбрако́вуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розбрако́вую | розбрако́вуємо, розбрако́вуєм |
| 2 особа | розбрако́вуєш | розбрако́вуєте |
| 3 особа | розбрако́вує | розбрако́вують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| розбрако́вуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | розбрако́вував | розбрако́вували |
| жін. р. | розбрако́вувала | |
| сер. р. | розбрако́вувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розбрако́вувавши | ||