ВИ́ПРОСИТИ (просячи, домогтися чого-небудь або одержати що-небудь), ВИ́ПРОХАТИ, ВИ́БЛАГАТИ, ВИ́МОЛИТИ (благаючи); РОЗБОГАРА́ДИТИрозм. рідко,ВИ́ПЛАКАТИрозм. (із сльозами благаючи); ВИ́КАНЮЧИТИрозм., ВИ́ЦИГАНИТИрозм., ВИ́ЗУДИТИрозм. (настирливо просячи); ВИ́ПОВЗАТИрозм. (повзаючи перед кимось). - Недок.: випро́шувати, випро́хувати, вимо́лювати, випла́кувати, виканю́чувати, вицига́нювати, цига́нити, визу́джувати. Він випросив у командування відпустку на кілька день (В. Кучер); Грицько запріг своїх пару биків, випрохав у сусіда ще пару та двома парами поїхав до Чіпки (Панас Мирний); Вже він.. виблагає дозволу й грошей на дорогу (М. Коцюбинський); Щороку батьки позичають у Сироватки, вимолюють по пуду.. аби хоч діти не пухли з голоду (М. Олійник); Де б його розбогарадити грошей (Словник Б. Грінченка); Радилися, радилися, а далі дочка таки виплакала у батька, щоб завтра вінчатися (Г. Квітка-Основ’яненко); Тут же стояла пляшка з бензином, який з великими труднощами Віктор виканючив у командира господарської роти (Ю. Збанацький); А мати.. завжди бере Ксеню на ярмарок, і тоді вже ні баришники, ні перекупки не вициганять у них ані шага (М. Стельмах); Чи хоч раз син набрав матері на чоботи, на спідницю? Теща все визудить (К. Гордієнко); [Кіндрат Антонович:] Повзав і я перед вами, ну і виповзав... (М. Кропивницький).