розбовтувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | розбо́втувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розбо́втуймо | |
| 2 особа | розбо́втуй | розбо́втуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розбо́втуватиму | розбо́втуватимемо, розбо́втуватимем |
| 2 особа | розбо́втуватимеш | розбо́втуватимете |
| 3 особа | розбо́втуватиме | розбо́втуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розбо́втую | розбо́втуємо, розбо́втуєм |
| 2 особа | розбо́втуєш | розбо́втуєте |
| 3 особа | розбо́втує | розбо́втують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| розбо́втуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | розбо́втував | розбо́втували |
| жін. р. | розбо́втувала | |
| сер. р. | розбо́втувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розбо́втуваний | ||
| Безособова форма | ||
| розбо́втувано | ||
| Дієприслівник | ||
| розбо́втувавши | ||