розбити 1

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив розби́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розби́ймо
2 особа розби́й розби́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розіб’ю́ розіб’ємо́, розіб’є́м
2 особа розіб’є́ш розіб’єте́
3 особа розіб’є́ розіб’ю́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. розби́в розби́ли
жін.р. розби́ла
сер.р. розби́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
розби́тий
Безособова форма
розби́то
Дієприслівник
розби́вши

Словник синонімів

ГРАБУВА́ТИ (забирати що-небудь у когось шляхом розбою, грабежу), РОЗГРАБО́ВУВАТИ, ГА́РБАТИрідше,РАБУВА́ТИ діал.,ОБРАБО́ВУВАТИдіал.;РОЗБІ́ЙНИЧАТИ, ГАЙДАМА́ЧИТИрозм.,РОЗБИВА́ТИрозм. (чинити розбій). - Док.: пограбува́ти, розграбува́ти, ограбува́тирозм.зграбува́тирідшезрабува́ти, обрабува́ти, розби́ти. Десятки невеличких банд Мишки Япончика розсипалися по місту.. і почали громити та грабувати крамниці, склади і гамазеї (Ю. Смолич); - Сердюки, значить, орудують.. Кооперацію розграбували (О. Гончар); [Олеся:] Нікого я не ограбувала (М. Кропивницький); - Хай Бог милує, щоби я гарбав та свавільничав!.. Я тільки своє забирав (О. Гончар); Нема хліба, нема солі, ще й холодно в хаті, Все забрали, зграбували (коломийка); - Нічого, матусю, рабувати не будемо в вас, хочемо нагрітися в хаті, пустіть (В. Стефаник); Ви обікрали, обрабували мене, а я ще маю вам платити? (І. Франко); Данько почув, як прокидається в ньому лють до пришельців, що з’явились з-за моря розбійничати на його рідній землі (О. Гончар); - Душогубе.., гайдамачиш по степах з ножем за халявою (Ю. Яновський); Вдень у яру сидять [розбійники], а вночі на здобитки йдуть, людей розбивають. Переймуть, хто їде, та й пограбують, а то і вб’ють (Б. Грінченко). - Пор. кра́сти, 1. обікра́сти.
ДІЛИ́ТИ (на частини), ПОДІЛЯ́ТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ[РОЗДІ́ЛЮВАТИрідше], ЧЛЕНУВА́ТИ, РОЗЧЛЕНО́ВУВАТИ, РОЗЩЕ́ПЛЮВАТИ, РОЗТИНА́ТИ, РОЗБИВА́ТИ, ПАЮВА́ТИрозм.,ШМАТУВА́ТИрозм., РОЗШМАТО́ВУВАТИрозм., ПАРЦЕЛЮВА́ТИек.; РОЗДВО́ЮВАТИ, ПЕРЕПОЛОВИ́НЮВАТИрозм.,ПОЛОВИ́НИТИрозм. (на дві частини); РОЗДРІ́БНЮВАТИ, ДРОБИ́ТИ (на дрібні частини); РОЗПОДІЛЯ́ТИ, РОЗКЛАДА́ТИ, ПРИДІЛЯ́ТИрозм. (перев. між кимсь, чимсь); КЛАСИФІКУВА́ТИ, ПІДРОЗДІЛЯ́ТИ, ДИФЕРЕНЦІЮВА́ТИ (за групами, категоріями); РОЗМІРЯ́ТИ[РОЗМІ́РЮВАТИ] (міряючи); РОЗМІЧА́ТИ[РОЗМІ́ЧУВАТИ] (ставлячи мітки, позначки); ШАРУВА́ТИ (на окремі шари). - Док.: поділи́ти, розділи́ти, почленува́ти, розчленува́ти, розчлени́ти, розщепи́ти, розітну́ти, розби́ти, розпаюва́ти, розшматува́ти, пошматува́ти, роздвої́ти, переполови́нити, роздрібни́ти, подроби́ти, роздроби́ти, розподіли́ти, розкла́сти, приділи́ти, розкласифікува́ти, підрозділи́ти, розмі́ряти, розмі́тити. - Будемо усе паювати на три частки.. Ділимо все на тебе, на мене й на батька (М. Стельмах); Грошики, як слідує, вірно поділяли: Копу поєдналися батюшці- попові, Другу копу нарівно дякону й дякові (Я. Щоголів); Старий, обпатравши кабана, розділя його на шматки (Г. Квітка-Основ’яненко); Сіла [пані] напротив нього на кріслі і принялась розділювати булки (І. Франко); Колій приготувався членувати тушу (А. Іщук); Глибокі поперечні долини розчленовують Кримські гори на окремі частини (з наукової літератури); Шведські дослідники винайшли прилад, за допомогою якого можна розщепити людську волосину на 5000 волокон (з газети); У місячні ночі срібно-синюватий промінь, наче лезо довгого меча, розтинав навпіл кімнату (Н. Рибак); Командири сиділи в школі і розбивали нове поповнення по сотнях (П. Панч); Кілька колгоспниць шматували ножами великі паляниці (І. Ле); Нема гірше, яктебе розшматують надвоє (Панас Мирний); Уже щуку обскребла і роздвоїла (Словник Б. Грінченка); Шрам переполовинив вподовж йому лоба (М. Іщенко); - Нагорі корнюра воно [масло] розбивається на безліч струменів, які ллються вниз цілою системою сходинок, що уповільнюють спускання й ще більше роздрібнюють ті струмки (Ю. Шовкопляс); А мій милий тісто дробить, а я рада, що й то робить (Словник Б. Грінченка); Доля намагається порівну розподілити: одному - талант, іншому - заможніших батьків (В. Дрозд); Коли б, розкладаючи речі, природа Не залишала цих тіл неподільних, то вже більш нічого З решток загиблих речей не могла би вона утворити (переклад М. Зерова); Записавши всіх, шафар кожному приділив роботу (Н. Кобринська); Щоб зорієнтуватися в художніх творах, ми класифікуємо їх за родами, видами і жанрами (з журналу); Висновки експертів можна підрозділити на категоричні.. і вірогідні, або гадані (з журналу); - Хіба вони там не знають, що землю в нас люди вже між собою поділили? - ..Кажуть, що неправильно Цимбал панську землю розміряв (О. Гончар); Бригадир розмітив лист заліза (з газети).
ПЕРЕМОГТИ́кого, що (у боротьбі, змаганні тощо), ПОБОРО́ТИ, ЗБОРО́ТИ, ПЕРЕБОРО́ТИ, ПОДОЛА́ТИ, ЗДОЛА́ТИ, ПОКОНА́ТИзаст.,ПОДОЛІ́ТИрідше,ПОВЕ́РГНУТИ[ПОВЕ́РГТИ]уроч.,ПОПРА́ТИуроч.,ЗМОГТИ́розм.,ПЕРЕПЕ́РТИфам.;ПЕРЕСИ́ЛИТИ, ОСИ́ЛИТИ, ПОДУЖАТИ, ЗДУ́ЖАТИ (перев. міряючись силами); ПОВОЮВА́ТИ, ЗВОЮВА́ТИрозм. (у битві); ЗЛАМА́ТИ[ЗЛОМИ́ТИ]розм. (позбавити супротивника можливості дати відсіч); РОЗБИ́ТИ, ПОБИ́ТИ, РОЗГРОМИ́ТИ, ПОГРОМИ́ТИ, РОЗТРОЩИ́ТИ, ПОТРОЩИ́ТИ, РОЗМОЛОТИ́ТИрозм. (вщент); ДОБИ́ТИкого, що (остаточно); ВИ́ГРАТИщо (вийти переможцем у боротьбі, грі тощо). - Недок.: перемага́ти, боро́ти, побо́рюватирідшезбо́рювати, перебо́рювати, дола́ти, подо́луватирідшеповерга́ти, попира́ти, змага́ти, переси́лювати, оси́лювати, поду́жувати, звойо́вувати, розбива́ти, би́ти, побива́тирозм.громи́ти, розгро́млювати, трощи́ти, розтро́щувати, добива́ти. [Елеазар:] Ворог злий поранив руку, мені правицю відрубав!Кого ж тепер я переможу і хто не подола мене? (Леся Українка); Ніхто нас в битві не зборов і вже довіку не поборе! (М. Упеник); - Он скільки орд перебрело через Дике Поле, а де вони? Розвіялись, мов порох.. А наш народ усіх переборов (С. Добровольський); Він, найдужчих подолавши, Нагороду з бою взяв (Леся Українка); Люди співали псалми, молячи Бога, щоб допоміг здолати ворога (П. Кочура); Голіруч хотів король Рися поконати (Д. Павличко); Всякого ж, хто нашій справі ворожий, сонце хай спалить, повергне народ (П. Тичина); Тепер ти на гвардійськім кладовищі Лежиш, мій друже, серед вірних друзів, Що смертю смерть попрали, як і ти (М. Рильський); Ми всі дороги пройшли, Днів розірвавши туман, Лиха здолали, змогли Чорного ворона стан (П. Усенко); [Князь:] Се що знов? Ти думаєш, що перепреш мене? (І. Франко); - Це ж Гоголь сказав у своєму "Тарасі Бульбі" могутні слова: - Та хіба знайдуться в світі такі вогні, муки і така сила, що пересилила б руську силу! (М. Рильський); Да не скаже хитрий ворог: "Я його подужав" (Т. Шевченко); Повоювали [лицарі] князеве військо, а самого князя в полон узяли (С. Васильченко); Жінки в один голос: - Ой, не пустіть, голубчики, тих панів більше, бо не життя нам, бідним. Звоюйте їх хутчіш (Мирослав Ірчан); Нас у битві не зламали, не здолали вороги (М. Упеник); Богдан пішов з військом навперейми королеві, розбив його військо під Зборовим, вирубав упень кільки польських полків (І. Нечуй-Левицький); - Ти з ним та його бандою на смерть сходився, побив, погромив (О. Гончар); В глибокій долині ріки Стрий руське військо наголову розгромило турка (С. Чорнобривець); Ми сталлю з гармати, свинцем з карабіна Розтрощимо впень ворогів (М. Бажан); Супротивних потрощив [Еней] (І. Котляревський); Сило велика, устань, як стихія!Чорного звіра розбий і добий! (М. Рильський); Один за одного стій - виграєш бій! (прислів’я). - Пор. 1. переборо́ти, 2. спра́витися.
ПОРУ́ШУВАТИ (лад, тишу, спокій), РОЗБИВА́ТИ, РОЗТИНА́ТИ, ТРИВО́ЖИТИ, ПОРУША́ТИдіал.; ЛАМА́ТИ (лад, порядок). - Док.: пору́шити, розби́ти, розітну́ти, потриво́жити, полама́ти, злама́ти[зломи́ти]. Залягла тяжка гнітюча тиша. Тривожна тиша, яку кожен боявся порушити (І. Багряний); [В’язень-лицар:] Тут темно, тихо, глухо і самотньо!.. Хоч би кайдани, щоб дзвонили гучно, щоб тишу розбивали! (Леся Українка); Над ставом, як і кожного літнього вечора, вже розтинали тишу поодинокі поки що відлунки жаб’ячого квакання (А. Іщук); Ця весна відчутніше потривожила наманганський урівноважений спокій (І. Ле); [Захар:] Не буде добра од ваших машин! Побачите! Камінь любить спокій. Великий гріх той спокій порушати! (Я. Мамонтов); Яко мистець, появив тут автор незвичайну ясність та простоту викладу, не ламаючи їх і в моменти найвищого піднесення і досягаючи справді класичної гармонії частин (М. Рильський).
РОЗБИ́ТИ (ударяючи, порушити цілісність чого-небудь), ПОБИ́ТИ, РОЗТОВКТИ́розм., ПОТОВКТИ́розм., ПОТРОЩИ́ТИрозм.,РОЗТРОЩИ́ТИрозм.,РОЗЧУХРА́ТИрозм.,РОЗТОРОЩИ́ТИдіал.;РОЗЧЕРЕПИ́ТИрозм. (вщент, на черепки); СТОВКТИ́розм. (частини тіла); ПРОВАЛИ́ТИ (голову, ніс). - Недок.: розбива́ти, би́ти, розтовкувати, розтро́щувати, розчу́хрувати, прова́лювати. Жайсак розбив грудку цукру на три шматочки і поклав один з них орляті в дзьоб (З. Тулуб); - Всюди, де вас не будуть допитувати, маєте говорити одно: ви хотіли тільки налякати пана, побити, потрощити йому зі злості вікна (М. Стельмах); Розтовкла таку добру макітру (Словник Б. Грінченка); Як-то раз, напившись дуже, та зачепився з шинкарем, та потовк йому усі пляшки і усі чарки (Г. Квітка-Основ’яненко); Заревли гармати. Козаки полізли на вали, розтрощили баркани (І. Нечуй-Левицький); А море з лиха аж реве.. Всі човники їх розчухрало, Багацько війська тут пропало (І. Котляревський); Я сильний, віковічні скали розторощу, на землю повалю... (І. Франко); Але тілько за поріг - Зачепився [кошовий] зразу І в цариці - трах-тарах! - Розчерепив вазу (С. Руданський); Упав.. до ями [камінець] і стовк Тарасові два пальці на нозі (О. Ковінька); Вони душили один одного, кусали, штрикали складаними ножиками, провалювали один одному носи чим попало (О. Довженко).
РУЙНУВА́ТИ (ударами, поштовхами, струсом і т. ін. примушувати що-небудь розпадатися), РОЗВА́ЛЮВАТИ, РОЗБИВА́ТИ, НИ́ЩИТИ, ЗНИ́ЩУВАТИ, ВАЛИ́ТИ, ЗАВА́ЛЮВАТИ, ЛАМА́ТИ, ПЛЮНДРУВА́ТИ, ТРОЩИ́ТИ, РОЗОРЯ́ТИ, РОЗТРО́ЩУВАТИ, ГРОМИ́ТИ, ВИСА́ДЖУВАТИ, РОЗВЕРТА́ТИ, РОЗЛА́МУВАТИ, РОЗРУЙНО́ВУВАТИ, РОЗГРО́МЛЮВАТИ, ЗВА́ЛЮВАТИрідко,ЗБУ́РЮВАТИрозм.,ЛОМИ́ТИрозм.;РОЗНО́СИТИрозм. (водою); РОЗДО́ВБУВАТИрозм. (бомбами, снарядами тощо); РОЗПИРА́ТИрозм. (із середини). - Док.: зруйнува́ти, поруйнува́ти, розвали́ти, розби́ти, зни́щити, завали́ти, повали́ти, злама́ти, полама́ти, сплюндрува́ти, строщити, потрощи́ти, розори́ти, розтрощи́ти, розгроми́ти, ви́садити, розверну́ти, розлама́ти, розруйнува́ти, звали́ти, поваля́тирідкозбу́рити, зломи́ти, рознести́, роздовба́ти, розпе́рти. І розказують, і плачуть, Як Січ руйнували, Як москалі срібло, злото І свічі забрали у Покрові (Т. Шевченко); Він веде військо на місто, розвалює високі стіни (І. Нечуй-Левицький); Усі розбивали, грабували і палили [ґуральню] (М. Коцюбинський); З ревом летить течія і котить каміння коритом, Валить і нищить усе, що їй заступає дорогу (М. Зеров); Повстанці попалили палаци й оселі польських магнатів і знищили до останку усе їх добро (І. Нечуй-Левицький); Замахнувся і вдарив у комин прикладом, - завалив комин на капость (А. Головко); Килині якийсь нічний прийда повалив стіну (Є. Гуцало); Гай, гай! Море грай, Реви, скелі ламай (Т. Шевченко); - Злякався [пан], думав, що Прокіп пішов набирати товариство, щоб сплюндрувати замчище (Панас Мирний); Дот і дзот трощили на шматки (М. Гірник); Як йому в цю мить хотілось понищити, потрощити тут все (О. Гончар); На другий день, пригнавши трактори, таки розтрощили її [церкву], розламали (О. Гончар); Завойовники розоряли храми, палаци (з підручника); Ігуменя виголошувала прокляття на голови бунтівників, що палять і громлять маєтки та хутори (А. Шиян); Фашисти почали палити й висаджувати Хрещатик (Ю. Яновський); Яри сповнилися водою, що клекотіла, розмивала городи, розвертала греблі, вивертала дерева (К. Гордієнко); А тим часом стародавню Січ розруйнували (Т. Шевченко); Розгромивши [панський] дім, опришки взяли на топірці пораненого товариша й відійшли в ліс (В. Гжицький); - Армії звалюють твердині, руйнують замки, башти та стіни (І. Нечуй-Левицький); Стучи! Стучи!.. Ломи, січи Каміння, злото добувай (М. Чернявський); Септимій узяв місто ... звелів збурити мури (П. Загребельний); Вода за коротку ніч рознесла греблю та гідростанцію (Г. Коцюба); - Немало нам вуликів [під час війни] бандити роздовбали (М. Стельмах); Як же почула скотина кров, як заревуть, як двинуть лавою - батечки, розперли й загони (О. Стороженко). - Пор. спусто́шувати.
УШКО́ДЖУВАТИ (завдавати шкоди тілу або його частинам, робити травму), ПОШКО́ДЖУВАТИ, РОЗБИВА́ТИ, ЗБИВА́ТИ, ВІДБИВА́ТИ (перев. ударяючись об щось тверде або ударяючи чимсь твердим); ВІДДА́ВЛЮВАТИ (придавивши, порушувати цілісність тканини тіла); РОЗ’Я́ТРЮВАТИ (рану). - Док.: ушко́дити, пошко́дити, розби́ти, зби́ти, відби́ти, віддави́ти, роз’ятри́ти. Денис Іванович ушкодив свій нарив, І на нозі йому прикинулась гангрена (М. Рильський); Він зірвався цієї ночі по камінню в якийсь крутояр і пошкодив ногу (О. Гончар); Доро́го між дубів, самотності доро́го, Каміння на тобі таке тверде, Жорства твоя натруджені збиває ноги (М. Зеров); Перемішалися дівчата й парубки, руки, ноги, тулуби... когось настоптали, комусь розбили губу, оддавили палець (Г. Хоткевич).

Словник фразеологізмів

розби́ти (поби́ти) глек (гле́ка, го́рщик, го́рщика, макі́тру і т. ін.) з ким, рідше між ким і без додатка. 1. Розірвати, порушити дружні стосунки; посваритися. Чи вона сміється, чи просто знущається? Припровадила його сюди, щоб морочити цим глеком. А, може, натяк? Мовляв, нічого не вийде з твоїх залицянь, розіб’ємо глека? (П. Загребельний); Зі своєю свахою Марія Дмитрівна не стрічається: розбила глека під час першого ж знайомства (З журналу); Дівер з невісткою Розбив горщик з лемішкою (П. Чубинський); [Старшина:] За віщо там у вас взялося? З якого побиту горщика розбили? (М. Кропивницький); А це вже надвечір мама питає: “Що це за знак, що ні одна і в хату не наплює, чи не побили, бува, глеків?” (Панас Мирний); Вість, що голова колгоспу і директор школи розбили макітру між собою, безумовно, просочилася .. у маси (В. Бабляк).

2. Розірвати шлюбні зв’язки; розлучитися. Я, може, за день-другий і розпишуся з Христею, бо зі своєю бабою глека побив на друзки (Є. Гуцало). розби́ти гле́чик. [Дід:] Наша головиха.. Вона таки голова! Одна тільки біда — чоловік їй підходящий не знаходиться. Років, мабуть, з вісім уже, як розбила глечик з своїм Іваном, та так і досі сама (О. Левада). розі́б’є́ться глек який. Розіб’ється сімейний глек, а потім нічим не склеїш (Є. Гуцало).

розби́ти (поби́ти) глек (гле́ка, го́рщик, го́рщика, макі́тру і т. ін.) з ким, рідше між ким і без додатка. 1. Розірвати, порушити дружні стосунки; посваритися. Чи вона сміється, чи просто знущається? Припровадила його сюди, щоб морочити цим глеком. А, може, натяк? Мовляв, нічого не вийде з твоїх залицянь, розіб’ємо глека? (П. Загребельний); Зі своєю свахою Марія Дмитрівна не стрічається: розбила глека під час першого ж знайомства (З журналу); Дівер з невісткою Розбив горщик з лемішкою (П. Чубинський); [Старшина:] За віщо там у вас взялося? З якого побиту горщика розбили? (М. Кропивницький); А це вже надвечір мама питає: “Що це за знак, що ні одна і в хату не наплює, чи не побили, бува, глеків?” (Панас Мирний); Вість, що голова колгоспу і директор школи розбили макітру між собою, безумовно, просочилася .. у маси (В. Бабляк).

2. Розірвати шлюбні зв’язки; розлучитися. Я, може, за день-другий і розпишуся з Христею, бо зі своєю бабою глека побив на друзки (Є. Гуцало). розби́ти гле́чик. [Дід:] Наша головиха.. Вона таки голова! Одна тільки біда — чоловік їй підходящий не знаходиться. Років, мабуть, з вісім уже, як розбила глечик з своїм Іваном, та так і досі сама (О. Левада). розі́б’є́ться глек який. Розіб’ється сімейний глек, а потім нічим не склеїш (Є. Гуцало).

розби́ти (поби́ти) глек (гле́ка, го́рщик, го́рщика, макі́тру і т. ін.) з ким, рідше між ким і без додатка. 1. Розірвати, порушити дружні стосунки; посваритися. Чи вона сміється, чи просто знущається? Припровадила його сюди, щоб морочити цим глеком. А, може, натяк? Мовляв, нічого не вийде з твоїх залицянь, розіб’ємо глека? (П. Загребельний); Зі своєю свахою Марія Дмитрівна не стрічається: розбила глека під час першого ж знайомства (З журналу); Дівер з невісткою Розбив горщик з лемішкою (П. Чубинський); [Старшина:] За віщо там у вас взялося? З якого побиту горщика розбили? (М. Кропивницький); А це вже надвечір мама питає: “Що це за знак, що ні одна і в хату не наплює, чи не побили, бува, глеків?” (Панас Мирний); Вість, що голова колгоспу і директор школи розбили макітру між собою, безумовно, просочилася .. у маси (В. Бабляк).

2. Розірвати шлюбні зв’язки; розлучитися. Я, може, за день-другий і розпишуся з Христею, бо зі своєю бабою глека побив на друзки (Є. Гуцало). розби́ти гле́чик. [Дід:] Наша головиха.. Вона таки голова! Одна тільки біда — чоловік їй підходящий не знаходиться. Років, мабуть, з вісім уже, як розбила глечик з своїм Іваном, та так і досі сама (О. Левада). розі́б’є́ться глек який. Розіб’ється сімейний глек, а потім нічим не склеїш (Є. Гуцало).

розби́ти (поби́ти) глек (гле́ка, го́рщик, го́рщика, макі́тру і т. ін.) з ким, рідше між ким і без додатка. 1. Розірвати, порушити дружні стосунки; посваритися. Чи вона сміється, чи просто знущається? Припровадила його сюди, щоб морочити цим глеком. А, може, натяк? Мовляв, нічого не вийде з твоїх залицянь, розіб’ємо глека? (П. Загребельний); Зі своєю свахою Марія Дмитрівна не стрічається: розбила глека під час першого ж знайомства (З журналу); Дівер з невісткою Розбив горщик з лемішкою (П. Чубинський); [Старшина:] За віщо там у вас взялося? З якого побиту горщика розбили? (М. Кропивницький); А це вже надвечір мама питає: “Що це за знак, що ні одна і в хату не наплює, чи не побили, бува, глеків?” (Панас Мирний); Вість, що голова колгоспу і директор школи розбили макітру між собою, безумовно, просочилася .. у маси (В. Бабляк).

2. Розірвати шлюбні зв’язки; розлучитися. Я, може, за день-другий і розпишуся з Христею, бо зі своєю бабою глека побив на друзки (Є. Гуцало). розби́ти гле́чик. [Дід:] Наша головиха.. Вона таки голова! Одна тільки біда — чоловік їй підходящий не знаходиться. Років, мабуть, з вісім уже, як розбила глечик з своїм Іваном, та так і досі сама (О. Левада). розі́б’є́ться глек який. Розіб’ється сімейний глек, а потім нічим не склеїш (Є. Гуцало).

розби́ти (поби́ти) глек (гле́ка, го́рщик, го́рщика, макі́тру і т. ін.) з ким, рідше між ким і без додатка. 1. Розірвати, порушити дружні стосунки; посваритися. Чи вона сміється, чи просто знущається? Припровадила його сюди, щоб морочити цим глеком. А, може, натяк? Мовляв, нічого не вийде з твоїх залицянь, розіб’ємо глека? (П. Загребельний); Зі своєю свахою Марія Дмитрівна не стрічається: розбила глека під час першого ж знайомства (З журналу); Дівер з невісткою Розбив горщик з лемішкою (П. Чубинський); [Старшина:] За віщо там у вас взялося? З якого побиту горщика розбили? (М. Кропивницький); А це вже надвечір мама питає: “Що це за знак, що ні одна і в хату не наплює, чи не побили, бува, глеків?” (Панас Мирний); Вість, що голова колгоспу і директор школи розбили макітру між собою, безумовно, просочилася .. у маси (В. Бабляк).

2. Розірвати шлюбні зв’язки; розлучитися. Я, може, за день-другий і розпишуся з Христею, бо зі своєю бабою глека побив на друзки (Є. Гуцало). розби́ти гле́чик. [Дід:] Наша головиха.. Вона таки голова! Одна тільки біда — чоловік їй підходящий не знаходиться. Років, мабуть, з вісім уже, як розбила глечик з своїм Іваном, та так і досі сама (О. Левада). розі́б’є́ться глек який. Розіб’ється сімейний глек, а потім нічим не склеїш (Є. Гуцало).

розбива́ти / розби́ти кайда́ни (пу́та). Звільнятися від насильства, рабства; ставати вільним. Не насмілюються [люди] звести очі на Хо, глянути страхові в вічі… Хо знає, що тільки одиниці зважуються на це, а зважившись, знаходять силу розбити кайдани (М. Коцюбинський); Там, де змагається Захід, Там, де прояснює Схід,— Треба, товаришу, брате, Пута порвати, розбить! (П. Усенко).

лама́ти (прола́мувати, розбива́ти і т. ін.) / злама́ти (пролама́ти, розби́ти і т. ін.) лід (кри́гу). 1. перев. зі сл. пе́рший. Мати успішний початок, досягати успіху в чому-небудь. [Омелян:] Тут би я, проламавши перший лід, здобувши собі довір’я людей, міг би був зробити чимало доброго (І. Франко).

2. Долаючи великі перешкоди, значні труднощі, досягати вирішальних змін у чому-небудь. Лід треба ламати. Треба Гната прикрутити так, щоб він визнав свої помилки і припинив чинити неподобства! Хлопець він, здається, непоганий (Григорій Тютюнник); Щоб великі труднощі, то й ні. Просто непорозуміння з комунальним господарством міста. Доведеться ще ламати кригу (Іван Ле).

3. перев. чого. Боротися проти чого-небудь небажаного, неприємного в людських стосунках. Разом з усіма миролюбними людьми народи обох країн будуть .. розбивати лід недовір’я і скептицизму, наполегливо йти вперед до загального миру й дружби між народами (З газети).

лама́ти (прола́мувати, розбива́ти і т. ін.) / злама́ти (пролама́ти, розби́ти і т. ін.) лід (кри́гу). 1. перев. зі сл. пе́рший. Мати успішний початок, досягати успіху в чому-небудь. [Омелян:] Тут би я, проламавши перший лід, здобувши собі довір’я людей, міг би був зробити чимало доброго (І. Франко).

2. Долаючи великі перешкоди, значні труднощі, досягати вирішальних змін у чому-небудь. Лід треба ламати. Треба Гната прикрутити так, щоб він визнав свої помилки і припинив чинити неподобства! Хлопець він, здається, непоганий (Григорій Тютюнник); Щоб великі труднощі, то й ні. Просто непорозуміння з комунальним господарством міста. Доведеться ще ламати кригу (Іван Ле).

3. перев. чого. Боротися проти чого-небудь небажаного, неприємного в людських стосунках. Разом з усіма миролюбними людьми народи обох країн будуть .. розбивати лід недовір’я і скептицизму, наполегливо йти вперед до загального миру й дружби між народами (З газети).

розбива́ти / розби́ти лоб (ло́ба). 1. перед ким—чим, зневажл. Схилятися перел ким-, чим-небудь; поклонятися комусь, чомусь. — Створили собі ідола і давай перед ним розбивати лоби… (О. Гончар).

2. кому. Докладати максимум зусиль для здійснення чого-небудь. — Ех,— зітхнув Миня,— добре було б по чарочці.. Скажи він це трохи раніше, Люда лоба собі розбила б, а чарочка стояла б на столі (Л. Первомайський).

розбива́ти / розби́ти лоб (ло́ба). 1. перед ким—чим, зневажл. Схилятися перел ким-, чим-небудь; поклонятися комусь, чомусь. — Створили собі ідола і давай перед ним розбивати лоби… (О. Гончар).

2. кому. Докладати максимум зусиль для здійснення чого-небудь. — Ех,— зітхнув Миня,— добре було б по чарочці.. Скажи він це трохи раніше, Люда лоба собі розбила б, а чарочка стояла б на столі (Л. Первомайський).

розби́ти (поби́ти) глек (гле́ка, го́рщик, го́рщика, макі́тру і т. ін.) з ким, рідше між ким і без додатка. 1. Розірвати, порушити дружні стосунки; посваритися. Чи вона сміється, чи просто знущається? Припровадила його сюди, щоб морочити цим глеком. А, може, натяк? Мовляв, нічого не вийде з твоїх залицянь, розіб’ємо глека? (П. Загребельний); Зі своєю свахою Марія Дмитрівна не стрічається: розбила глека під час першого ж знайомства (З журналу); Дівер з невісткою Розбив горщик з лемішкою (П. Чубинський); [Старшина:] За віщо там у вас взялося? З якого побиту горщика розбили? (М. Кропивницький); А це вже надвечір мама питає: “Що це за знак, що ні одна і в хату не наплює, чи не побили, бува, глеків?” (Панас Мирний); Вість, що голова колгоспу і директор школи розбили макітру між собою, безумовно, просочилася .. у маси (В. Бабляк).

2. Розірвати шлюбні зв’язки; розлучитися. Я, може, за день-другий і розпишуся з Христею, бо зі своєю бабою глека побив на друзки (Є. Гуцало). розби́ти гле́чик. [Дід:] Наша головиха.. Вона таки голова! Одна тільки біда — чоловік їй підходящий не знаходиться. Років, мабуть, з вісім уже, як розбила глечик з своїм Іваном, та так і досі сама (О. Левада). розі́б’є́ться глек який. Розіб’ється сімейний глек, а потім нічим не склеїш (Є. Гуцало).

розбива́ти / розби́ти ніс (но́са). Зазнавати поразки, невдач, неприємностей, намагаючись зробити що-небудь. От подивимося, що з тебе вийде. На крутих поворотах люди носи розбивають (Григорій Тютюнник).

розбива́ти / розби́ти ніс (но́са). Зазнавати поразки, невдач, неприємностей, намагаючись зробити що-небудь. От подивимося, що з тебе вийде. На крутих поворотах люди носи розбивають (Григорій Тютюнник).

розбива́ти / розби́ти кайда́ни (пу́та). Звільнятися від насильства, рабства; ставати вільним. Не насмілюються [люди] звести очі на Хо, глянути страхові в вічі… Хо знає, що тільки одиниці зважуються на це, а зважившись, знаходять силу розбити кайдани (М. Коцюбинський); Там, де змагається Захід, Там, де прояснює Схід,— Треба, товаришу, брате, Пута порвати, розбить! (П. Усенко).

розбива́ти / розби́ти се́рце (ду́шу) чиє (чию), кому і без додатка. Завдавати кому-небудь душевного болю, страждань і т. ін. Свічки ряснії в церкві тій палали, куривсь кадила запахущий дим, плачливі співи серце розбивали (І. Франко); За оцим рогом підстеріг її [Оксану Сергіївну] знехтуваний поклонник і сказав, що вона розбила його серце (Ю. Яновський); Чи то недоля та неволя, чи то літа ті летячи Розбили душу (Т. Шевченко). розби́теє се́рце. І тепер я розбитеє Серце ядом гою… (Т. Шевченко); В розбитім серці не шукай снаги (П. Грабовський).