РОЗГОВОРИ́ТИСЯ (захопитися розмовою, говорити охоче, довго), РОЗБАЛА́КАТИСЯрозм.,РОЗГОМОНІ́ТИСЯрозм.,РОЗБЕСІ́ДУВАТИСЯрозм., РОЗМО́ВИТИСЯзаст., РОЗБАЛАГУ́РИТИСЯрозм. рідко,РОЗГУТО́РИТИСЯдіал.;РОЗМОЛО́ТИСЯфам., РОЗБАЗІ́КАТИСЯзневажл., РОЗПАТЯ́КАТИСЯзневажл., РОЗТЕРЕВЕ́НИТИСЯзневажл. (перев. говорячи щось пусте, неістотне); РОЗГАЛДИ́КАТИСЯзневажл. (голосно й швидко). Млина спинити легше, аніж Катрю, раз вона розговорилася (Я. Качура); - Пробачте, але таки й справді я сьогодні занадто розбалакався (М. Стельмах); Вдовольнивши перший голод, хлопці розгомонілися (О. Гончар); Панна Марія розбесідувалася так живо з професором Лорденом, що було би нечемно переривати їм бесіду (О. Кобилянська); Ми розмовились про з’їзд, про реферати (М. Драгоманов); - Но, но, ти, оповідачу мій, знов розбалагуришся, - задріботала його жінка (І. Франко); Здибав я старого вугляра. Розгуторився з ним про його життя (І. Франко); [Пані (сердито):] Що то розмололась, дуряго стара! Годі базікать чорт знає що! (С. Васильченко); Ну, бувайте здорові, а то я розбазікалась без краю (Леся Українка); Підпилий Сороконожка розпатякався, сказав, що знову складають списки на активістів (П. Кочура); - І чого ти вже там розтеревенився? - озивається з другої кімнати жінка (Н. Рибак); - Тю на вас, навіжені! - тюкнула на добрих людей матінка Михайликова, бо ті ж розгалдикались аж надто рано, ще до Божої служби (О. Ільченко).