ХВИЛЮВА́ТИ (виводити когось з душевної рівноваги, виклика́ти тривогу, робити неспокійним), НЕПОКО́ЇТИ, ТРИВО́ЖИТИ, ТУРБУВА́ТИ, РОЗТРИВО́ЖУВАТИ, БЕНТЕ́ЖИТИ, ЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗ’ЯТРЮВАТИ, БУНТУВА́ТИ, РОЗБУ́РХУВАТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ЗАЧІПА́ТИ, БАЛАМУ́ТИТИрозм., КАЛАМУ́ТИТИрозм., МУ́ЛЯТИ[МУ́ЛИТИрідше]розм., НЕ́ПУТИТИрозм., КОЛОТИ́ТИрозм., СКОЛО́ЧУВАТИрозм., СУЯТИ́ТИдіал., ПОРУША́ТИдіал., ЗВОРОХО́БЛЮВАТИдіал., ЮРТУВА́ТИдіал.; ПОТРЯСА́ТИ, МОРДУВА́ТИрозм., МУТИ́ТИрозм., ПАЛИ́ТИрозм., ПЕКТИ́розм., ЛИХОМА́НИТИрозм., ТРУЇ́ТИрозм. (надто сильно). - Док.: схвилюва́ти, розхвилюва́ти, занепоко́їти, стриво́жити, стурбува́ти, розтурбува́ти, розтриво́жити, збенте́жити, розбенте́жити, роз’ятрити, збунтува́ти, розбу́рхати, сколоти́ти, сколо́шкати, пору́шити, зачепи́ти, зворохо́бити, потрясти́, замути́ти, помути́ти. Вутанька.. хотіла і якось уже не могла спинити його щиру, бурхливу мову, що так бентежила й хвилювала (О. Гончар); Розмова розхвилювала старого (З. Тулуб); Мене весь час непокоїла думка, чи все у загоні в порядку (Ю. Збанацький); Що ж то за сум, не збагну, потай тривожить мене (М. Зеров); Явдосі не спалося. Стару голову турбували важкі та нерадісні думки про Йосипову долю (Панас Мирний); [Секлита:] Ой, не співайте, не завдавайте жалю, бо я вже плачу! (Витирає сльози). Так ви розжалобили, так розтривожили! (М. Старицький); Це бачили й молоді товариші, і це їх збентежувало найдужче (Б. Грінченко); Ледве чутний ґелґіт дикого птаства в нічній високості до кожного з них промовляє по-своєму, чимось розбентежує й кличе кудись (О. Гончар); Бунтує пісня, Повнить груди Вже чутним клекотом орлят (М. Нагнибіда); - Я хочу розворушити, розбурхати людей (І. Волошин); Неспокійні думки не порушували його ум (Н. Кобринська); Він останнім роком зчаста баламутив маму й не все бував там, як казав дома (О. Кобилянська); [Іван:] В нього зразу пропаде охота каламутить тобі душу перед польотом (І. Микитенко); Їй мулило серце якесь невиразне почуття (Леся Українка). Знає його крутий норов: перемучиться, а не скаже, не покаже. А вона бачить, щось муля його (П. Панч); Ще одно непутить отця Михайла: Франко скептично ставиться до релігії (П. Колесник); Кожного гріє надія, кожного колотить тривога (Ю. Збанацький); - Чув новину? - Ти про крейсер?.. Всіх тут сколотила його поява (О. Гончар); - Побіг ваш Павло, і не колошкайте мені більше людей... Неділя сьогодні, спочивати слід... (В. Кучер); Знакома казка про Івася нікого не поруша - тільки малую Галю трохи (Марко Вовчок); Людських душ не зворохобиш, і тебе забуде світ (О. Маковей); - Вгамуйся, мій друже! Не муч себе! Ще ж ні сіло, ні впало, а ти тільки надаремно себе тривожиш та мордуєш (І. Нечуй-Левицький); Меткі на вигадки дівчата заводили пісень, що мутили душу Нестерові (К. Гордієнко); Страшні думки вставали в Зіньковій голові,.. вони пекли його, палили, що аж розум йому туманів (Б. Грінченко); Коли агітатор від земельної давнини перейшов до нинішніх справ, до різних чуток, що лихоманили село, тут уже всі, витягнувши шиї, почали розбиратись (М. Стельмах); [Поліксена:] Кассандро, нащо спогадами труїш? (Леся Українка); Титанічною силою свого генія мене, ще юнака, потряс Лев Толстой (М. Рильський). - Пор. розчу́лювати.