розбатований 1 значення

-1-
дієприкметник
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний розбато́ваний розбато́вана розбато́ване розбато́вані
родовий розбато́ваного розбато́ваної розбато́ваного розбато́ваних
давальний розбато́ваному розбато́ваній розбато́ваному розбато́ваним
знахідний розбато́ваний розбато́вану розбато́ване розбато́вані
орудний розбато́ваним розбато́ваною розбато́ваним розбато́ваними
місцевий на/у розбато́ваному, розбато́ванім на/у розбато́ваній на/у розбато́ваному, розбато́ванім на/у розбато́ваних