розбазарити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | розбаза́рити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розбаза́рмо | |
| 2 особа | розбаза́р | розбаза́рте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розбаза́рю | розбаза́римо, розбаза́рим |
| 2 особа | розбаза́риш | розбаза́рите |
| 3 особа | розбаза́рить | розбаза́рять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розбаза́рив | розбаза́рили |
| жін.р. | розбаза́рила | |
| сер.р. | розбаза́рило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розбаза́рений | ||
| Безособова форма | ||
| розбаза́рено | ||
| Дієприслівник | ||
| розбаза́ривши | ||