НАРОДИ́ТИкого (про жінку або самицю тварини - дати життя дитині чи дітям або маляті чи малятам), РОДИ́ТИ, УРОДИ́ТИ[ВРОДИ́ТИ], ПОРОДИ́ТИрідше,ЗРОДИ́ТИрідше,СПОРОДИ́ТИрозм.,ЗНАЙТИ́[НАЙТИ́]розм.,РОЗСИ́ПАТИСЯким, розм.; СПОВИ́ТИпоет.,ПОЯВИ́ТИзаст. (про жінку); ВИ́ВЕСТИ (про тварину); ПРИВЕСТИ́, ПРИНЕСТИ́, ВИ́ПЛОДИТИ, СПЛОДИ́ТИрідше (щодо тварини - стилістично нейтральне, щодо жінки - розм. або зневажл.); НАПЛОДИ́ТИ, РОЗПЛОДИ́ТИ, НАВОДИ́ТИ, НАМНО́ЖИТИрідше (щодо тварини - розм., щодо жінки - розм. або зневажл.: народити яку-небудь, звичайно велику, кількість дітей або малят); НАЛУПИ́ТИвульг. (дітей). - Недок.: наро́джувати, роди́ти, виво́дити, приво́дити, прино́сити, випло́джувати, плоди́ти, розпло́джувати, намно́жувати. Вона прагне бачити дітей, що їх народила і виплекала (Л. Смілянський); Хижая вовчиця у своїм гнізді смердючім родить хижих вовченят (І. Франко); Моя мати вродила мене сиротою (Ю. Яновський); Породила Мотря за три роки трьох синів (Панас Мирний); Мати спородила його серед мовчазних снігів (П. Загребельний); Сова кричить... "Се якась дівка знайде дитину" (Ганна Барвінок); Ми молили собі у Господа хлопчика, а молодиця розсипалась дівчинкою! (О. Стороженко); Сповила убога мати сина В Моринцях на нашій Україні (М. Рильський); Бог дасть появити дитину, - готові няньки (Ганна Барвінок); - Що нам Бог дає за рік? Га? Корова, сама знаєш, щороку приводить теля, конячка - дає лоша, вівця - окочується ягнятком (М. Стельмах); Вона мало не щороку приносила йому то сина, то дочку... (С. Чорнобривець); [Відьма (приспівує):] Стоїть кутя на покуті, А в запічку діти. Наплодила, наводила, Та нема де діти (Т. Шевченко); - Ні до чого вам діла нема. ..Хай матерів ґвалтують поганці, а сестер та наречених продають у гареми розплоджувати татарчат (З. Тулуб); - Прожили ви не менший за мій вік, а помрете, й сліду по вас не зостанеться. Налупили дітей, та що з того? (Л. Яновська).

НАРОДИ́ТИбез додатка (про пологи, пологовий акт), РОДИ́ТИ, РОЗРОДИ́ТИСЯ, ОБРОДИ́ТИСЯрозм.,ОБРОДИ́НИТИСЯрозм.,РОЗСИ́ПАТИСЯрозм. - Недок.: наро́джувати, роди́ти, розро́джуватися. Одарка й Катерина не спускали з Яринки очей, ходили біля неї так, ніби вона була першою жінкою на світі, що мала народити (М. Зарудний); Солоху взяли в тюрму. Там вона й родила (Панас Мирний); На ту гору усе лізуть ті жінки, що на цім світі не розродились (І. Манжура); Через два тижні Мелашка обродинилась: вона мала сина (І. Нечуй-Левицький); У мене жінка розсипалась (Словник Б. Грінченка).

РОДИ́ТИ (про рослини, землю - давати плоди, урожай); ПЛОДОНО́СИТИ (давати плоди). - Док.: уроди́ти, зароди́ти. Виросли, мабуть, за ці роки верби та тополі біля криниці. А вишні, мабуть, уже родять (А. Головко); Дуже цікаво розповіла [Оля], як можна молодити стару яблуню, яка вже перестала плодоносити (О. Донченко); Картопля зародила, аж гич сплітається (М. Коцюбинський).