I. БА́ТЬКІВЩИ́НА (рідна країна); ВІТЧИ́ЗНА, ОТЧИ́ЗНА[ОТЧИ́НА]заст., РОДИ́НАзаст. (ужив. звичайно в урочистих та поетичних контекстах). Сотні тисяч синів України прославили героїчними подвигами свою прекрасну Батьківщину (П. Панч); Ця твердь земна трухлявіє щодня, а ми все визначаємось. До суті доходимо. І, Господом забуті, вітчизни просимо, як подання (В. Стус); Любов к отчизні де героїть, Там сила вража не устоїть. Там грудь сильнійша од гармат (І. Котляревський). Хто щиро поважа родину, Свій рідний край, Тому не всюди рай; Чужина в’ялить, як Билину (Л. Глібов).

РОДИ́НА (група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом), СІМ’Я́, СІМЕЙСТВОзаст.,ЧЕ́ЛЯДЬдіал.,ПОСІМЕ́ЙСТВОдіал., ФАМІ́ЛІЯ розм.;ХА́ТА, ДОМА́ШНІ (така група людей, котра перебуває в одному приміщенні). В родині Олекси Бессараба - свято. Народився син (П. Кочура); Хороша сім’я - мов хороша пісня: і співається легко, і в роботі допомагає, і люди нею тішаться (О. Гуреїв); Ця служба в панотця була для Івана дуже догідна, бо не міг ніде інде стільки заробити, аби вигодувати таку челядь (Лесь Мартович); Дзвонив Марченко, нагадував чорноусівському посімейству, що пора й честь знати - іти до нього на весілля (В. Минко); - Бувай здоров, Орлюче! Кланяйся від нас своєму дому і всій фамілії (О. Довженко); Хата мовчала. Клим у задумі слухав синову річ (К. Гордієнко); Тихенько, щоб не розбудити своїх домашніх, які вже спали, він встав з постелі, вийшов на подвір’я (А. Шиян).

РОДИ́ННИЙ, СІМЕ́ЙНИЙ, РОДИЧІ́ВСЬКИЙрозм.,ФАМІ́ЛЬНИЙрозм., ФАМІЛІ́ЙНИЙ розм.;ДОМА́ШНІЙ, ДОМО́ВИЙ. - Пор. 1. роди́на.

РО́ДИЧ (кому, чий, рідко кого - той, хто перебуває в спорідненості з кимсь), РІДНЯ́розм.,РОДИ́НАрозм., РОДА́Крозм.,БЛИЗЬКИ́Йрозм.,КРЕ́ВНИЙрозм.,КРЕВНЯ́Кдіал., СВОЯ́Крозм.У нашому селі був чоловік, Петро Самійленко. Він мені й родич далекий (Марко Вовчок); Латин сей, хоть не дуже близько, А все олимпським був рідня (І. Котляревський); І син Алкід, твоя дитина, Єдиная твоя родина, Любов єдиная твоя, Гниє в неволі, в кайданах (Т. Шевченко); От недалечко живе Кіндрат. Ще трохи мій і родак (О. Ковінька); Скликав молодий ханенко Рідних, близьких, свояків (І. Франко); Не знайшли ні друзі, ані кревні Рицарського тіла молодого (М. Рильський); Тут у мене повно кревняків (Лесь Мартович).

РІД (ряд поколінь, що походять від одного предка), РОДИ́НА, ДИНА́СТІЯ, ПОРО́ДАрозм., ПОРІ́ДДЯрозм., ПОРІ́ДНЯрозм., КО́ДЛОзневажл., ФАМІ́ЛІЯзаст., ГНІЗДО́заст., ПЛІДзаст., ПЛЕ́М’Язаст.Розкоренився й рід Саєнків - жіноче кодло панів Польських (Панас Мирний); Він з родини розкольників (Григорій Тютюнник); Якщо вірити, то прадід прадіда, перший з династії Якимовичів, був теж дяком (О. Довженко); - Дуже я хотів би породичатися з вами.. - Породичатись, Гнате, не штука. Але ж, як говорять: не шукай вроду, а шукай породу (М. Стельмах); Характером Іван увесь у батька вдався. Хоч нехай каміння летить у вічі, а він стоїть на своєму. Глущуківське поріддя (С. Чорнобривець); З нашої порідні не було такого (Словник Б. Грінченка); - Бувай здоров, Орлюче! Кланяйся від нас своєму дому і всій фамілії (О. Довженко); Цар Гарівчандра.. Недавно з Сайвією одружився, Красавицею з княжого гнізда (І. Франко); Всі сусідні корольки.. Пішли в поход з своїм народом, З начинням, потрухом і плодом (І. Котляревський); [Вересай:] Хто ж ви будете, люди добрі? З якого села, роду-племені? (Ю. Мокрієв).