-1-
іменник середнього роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний рича́ння рича́ння
родовий рича́ння рича́нь
давальний рича́нню рича́нням
знахідний рича́ння рича́ння
орудний рича́нням рича́ннями
місцевий на/у рича́нні, рича́нню на/у рича́ннях
кличний рича́ння* рича́ння*

Словник синонімів

РЕВІ́ННЯ, РЕВ, РЕ́ВИЩЕрозм., РЕ́ВНЯВАрозм., РЕ́ВІТдіал.; РИ́КАННЯ, РИК, РИЧА́ННЯ, МУ́КАННЯ. Поверталися з паші корови. Вулиці й двори виповнювалися нетерплячим ревінням (О. Сизоненко); Зловісним ревом заревли гудки (О. Довженко); Коли ревище порога залишилося позаду, почулися жарти й сміх (І. Шаповал); Бач, яку підняли собаки ревняву (Словник Б. Грінченка); Незадовго чутно було крик і ревіт Василя (І. Франко); В цю хвилину чути якесь рикання, а потім дівочий сміх і вереск біля статуї лева (І. Кочерга); Коли шумлять-дзвенять світи Від рику раненого лева, Лисиці брешуть на щити І кличе див поверху древа! (М. Рильський); Він чує далеке дихання отари, ричання коров і ледве вловимий голос пісень (М. Коцюбинський); На подвір’я до Пистини Майорчик, видно, прийшла корова від череди, бо почулось її голосне мукання (Є. Гуцало). - Пор. 1. реві́ти.