-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ри́тор ри́тори
родовий ри́тора ри́торів
давальний ри́торові, ри́тору ри́торам
знахідний ри́тора ри́торів
орудний ри́тором ри́торами
місцевий на/у ри́торові, ри́торі на/у ри́торах
кличний ри́торе ри́тори

Словник синонімів

ОРА́ТОР (той, хто володіє мистецтвом виголошування промов), КРАСНОМО́ВЕЦЬ, ЗЛАТОУ́СТзаст. ірон.,ВИТІ́Язаст., РЕ́ЧНИКзаст.;ТРИБУ́Н (також громадський діяч); РИ́ТОР (у Старод. Греції та Римі також учитель красномовства). Одного оратора.. дожидали, як месію.. І приїхав той оратор 18-ти років,.. і слухали його зачаровані новими думками люди (Олена Пчілка); Неговірка, мовчазна людина іноді далеко багатша духовно за красномовця (з журналу); Де й поділась ота поважність рухів.. і гнучкість мови уславленого златоуста (П. Колесник); Не спиться вам, парламентські витії (М. Рильський); А Шрам збоку слухає-слухає, да не знає, що вже там навісним речникам і казати (П. Куліш); Іван Франко - трибун народний (М. Вороний); У віршах про.. Батьківщину Рильський виявляє себе як досвідчений ритор у кращому розумінні цього слова (С. Крижанівський). - Пор. 1. промо́вець.