-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | рипі́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | рипі́мо, рипі́м |
| 2 особа | рипи́ | рипі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | рипі́тиму | рипі́тимемо, рипі́тимем |
| 2 особа | рипі́тимеш | рипі́тимете |
| 3 особа | рипі́тиме | рипі́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | риплю́ | рипимо́, рипи́м |
| 2 особа | рипи́ш | рипите́ |
| 3 особа | рипи́ть | рипля́ть |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| риплячи́* |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | рипі́в | рипі́ли |
| жін. р. | рипі́ла |
| сер. р. | рипі́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| рипі́вши |
Словник синонімів
СКРЕКОТА́ТИ (про деяких птахів, зрідка комах та ін. - кричати, видавати різкі й короткі, часто повторювані звуки), СКРЕКОТІ́ТИ, СТРЕКОТА́ТИ [СТРЕКОТІ́ТИ], СКРЕГОТА́ТИ [СКРЕГОТІ́ТИ], СОКОТА́ТИ [СОКОТІ́ТИ], ЧИРГИ́КАТИ, ДЖЕРҐОТА́ТИ [ДЖЕРҐОТІ́ТИ], ДЖЕРКОТА́ТИ [ДЖЕРКОТІ́ТИ], СКРИПІ́ТИ, РИПІ́ТИ, ТОРОХТІ́ТИ, СКОБОТА́ТИ діал., РА́ХКАТИ діал. Сорока скрекоче - гості каже (прислів’я); Тихо. На ставу скрекотять жаби (Г. Косинка); Якась невідома пташка.. стрекотіла у вишняку часто і радісно (Ю. Смолич); Над тим місцем, де почувся крик, голосно заскреготала сорока. Не перестаючи сокотати, вона перелітала з дерева на дерево (П. Панч); Десь далеко погавкував собака, сокотіли кури в дворі (О. Сизоненко); Чиргикає очеретянка; Заходилися цвіріньчати, джерготіти різні птахи (Ю. Яновський); [Річард:] Чи ви знаєте ту пісню малесеньку про коника в траві: скрипів-рипів, ніхто його не слухав, а вмер - забули (Леся Українка); Захоплено рипить деркач (П. Оровецький); А Соловей... Щебече і свистить, І тьохкає, і торохтить (Л. Глібов); Комарі, задуха, твань. Не скобоче дика качка, не надуває свого вола водяний бугай (М. Чабанівський); Жаби рахкають у хорі, Чути згуки в темнім борі Соловейкових пісень (Уляна Кравченко). - Пор. дерка́ти, 2. співа́ти, 1. сюрча́ти.
СКРИПІ́ТИ (про металеві, дерев’яні та ін. предмети - утворювати різкі, високі звуки), РИПІ́ТИ, СКРЕГОТА́ТИ [СКРЕГОТІ́ТИ] підсил., СКРИ́ГАТИ рідше; ЧЕРГОТІ́ТИ розм.; ПОСКРИ́ПУВАТИ, ПОРИ́ПУВАТИ, СКРИ́ПАТИ розм., СКРИПОТІ́ТИ підсил. розм. (час від часу). - Док.: проскрипі́ти, прорипі́ти, скри́гнути, ри́пнути, скри́пнути. Скриплять татарські гарби, запряжені буйволами і верблюдами (О. Стороженко); Трамвай дзвенів, скрипів, брязкотів - їхав (Л. Дмитерко); Ідуть наші круторогі, риплять вози (Марко Вовчок); Рипіли журавлі біля криниць (А. Головко); Веретена хурчали та десь за стіною скреготала снівниця (І. Нечуй-Левицький); Скреготіло залізо, видзвонювали мечі при блискавичних зустрічах (А. Хижняк); В клуні темно.. Стугонить під копитами земля, скригають немазані тачанки (Г. Косинка); А я браму запираю, а брама скрипоче (коломийка).
ХРИПІ́ТИ (видавати горлом хрипкі звуки; говорити хрипко), ХАРЧА́ТИ розм., ХАВЧА́ТИ розм., РИПІ́ТИ розм. Цигуля з Юхимом .. витягли Невкипілого. Він бився в руках і не міг крикнути, лише хрипів, зціпивши зуби (А. Головко); - Це ти, Шовкун? - озвався якийсь вершник у темряві.. По голосу не можна було впізнати, хто це такий, бо вершник хрипів (О. Гончар); - Пустіть!.. Я їм голови позриваю!.. Повбиваю!.. Потрощу!.. Пустіть! - Далі вже й слова не міг сказати, тільки харчав (Б. Грінченко); Зачав мій Шпак пісні виводить, - Та ні - зовсім не те виходить: Хоч вельми-дуже запищить, Хоч не до прикладу хавчить (Л. Глібов); Обома руками він держався за кляпи сурдута Хоми і теліпав свойого помічника.., риплячи ненастанно: - Арештувати його! (І. Франко).