рипучий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний рипу́чий рипу́ча рипу́че рипу́чі
родовий рипу́чого рипу́чої рипу́чого рипу́чих
давальний рипу́чому рипу́чій рипу́чому рипу́чим
знахідний рипу́чий рипу́чу рипу́че рипу́чі
орудний рипу́чим рипу́чою рипу́чим рипу́чими
місцевий на/у рипу́чому, рипу́чім на/у рипу́чій на/у рипу́чому, рипу́чім на/у рипу́чих

Словник синонімів

СКРИПУ́ЧИЙ (який утворює скрип; про голос - неприємний різкий), СКРИПЛИ́ВИЙ, СКРИПЛЯ́ЧИЙрозм.,РИПУ́ЧИЙ. З-під коліс гарби скрипучих - Курява до небокраю (М. Рильський); Долітав скрипучий голос деркача (О. Донченко); Скрипливе дерево довго живе (прислів’я); "Відчиняй!" Голос чийсь незнайомий, грубий, скрипливий (Г. Хоткевич); Рипучими сходинками Юрко кинувся в каюту (О. Донченко); З ґанку чути рипучий голос (Леся Українка).