-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив ри́пнути
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ри́пнімо, ри́пнім
2 особа ри́пни ри́пніть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ри́пну ри́пнемо, ри́пнем
2 особа ри́пнеш ри́пнете
3 особа ри́пне ри́пнуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. ри́пнув ри́пнули
жін.р. ри́пнула
сер.р. ри́пнуло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ри́пнувши

Словник синонімів

СКРИПІ́ТИ (про металеві, дерев’яні та ін. предмети - утворювати різкі, високі звуки), РИПІ́ТИ, СКРЕГОТА́ТИ[СКРЕГОТІ́ТИ] підсил.,СКРИ́ГАТИрідше; ЧЕРГОТІ́ТИрозм.; ПОСКРИ́ПУВАТИ, ПОРИ́ПУВАТИ, СКРИ́ПАТИрозм.,СКРИПОТІ́ТИпідсил. розм. (час від часу). - Док.: проскрипі́ти, прорипі́ти, скри́гнути, ри́пнути, скри́пнути. Скриплять татарські гарби, запряжені буйволами і верблюдами (О. Стороженко); Трамвай дзвенів, скрипів, брязкотів - їхав (Л. Дмитерко); Ідуть наші круторогі, риплять вози (Марко Вовчок); Рипіли журавлі біля криниць (А. Головко); Веретена хурчали та десь за стіною скреготала снівниця (І. Нечуй-Левицький); Скреготіло залізо, видзвонювали мечі при блискавичних зустрічах (А. Хижняк); В клуні темно.. Стугонить під копитами земля, скригають немазані тачанки (Г. Косинка); А я браму запираю, а брама скрипоче (коломийка).