-1-
іменник середнього роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ри́ло ри́ла
родовий ри́ла рил
давальний ри́лу ри́лам
знахідний ри́ло ри́ла
орудний ри́лом ри́лами
місцевий на/у ри́лі на/у ри́лах
кличний ри́ло* ри́ла*

Словник синонімів

МО́РДА (передня частина голови тварини), ПИ́СОК, ХРАП, ХРА́ПАрозм. (перев. коней, великої рогатої худоби). Мати товче кота мордою в каганець (С. Васильченко); Узяв коня за повід - любовно погладив по морді лисого (А. Головко); Собаки кинулись до воріт з одчайдушним гавчанням, пробували просунути заслинені червоні писки під хвіртку (І. Микитенко); На бігу Козаков метнув нищвний погляд на Македона і люто вхопив свого рисака за храп (О. Гончар); Він чистив бугая, водив по корівнику, смикаючи за цепа, що з’єднувався з великим залізним кільцем, управленим бугаю в храпу (В. Кучер). - Пор. ри́ло.
ОБЛИ́ЧЧЯ (передня частина голови людини), ЛИЦЕ́, ВИД, О́БРАЗрозм., ФІЗІОНО́МІЯрозм., ФІ́ЗІЯрозм., ЛИКпоет., заст., ПАРСУ́НАзаст., МО́РДАвульг., РИ́ЛОвульг., ПИ́КА вульг., ПИ́СОКвульг., БУ́ДКАвульг., МАРМИ́ЗАвульг., МАРМУ́ЗАвульг., ТВАРч. і ж., заст., вульг.- Їсти хочеш, і сім’я теж. Я нагодую! - Повернувся обличчям до гурту і звелів: - Мішок пшениці! (В. Барка); Параскіца зашарілась вся. Сором гарячою хвилею залляв її лице (М. Коцюбинський); На широкім дядечковім виду промайнуло щось подібне до співчуття (М. Стельмах); В його думках серед того крику і стогону.. знову виникав пишний образ з червоними калиновими устами, з палкими чорними очима (І. Нечуй-Левицький); При кожному слові він підскакував на стільці - і хутко повертав на всі боки голову з маленькою мавп’ячою фізіономією (Ю. Бедзик); Ілько Дзюнька має, на жаль, фізію таку, що ні людям показать, ні самому подивитись (Є. Гуцало); Як солодко було б, моя Психеє, лик Ясний твій созерцать (П. Куліш); Навіть зовнішньо Мостовики не різнилися поміж собою. Становище передавало в спадок і кров, і норов, і парсуну (П. Загребельний); Вигукнув [Прудивус] ще одне слово.. і дав різвому зальотникові в морду (О. Ільченко); Всякому своє рило мило (прислів’я); Він [економ] іде спокійненько, і його товста пика червоніє на сонці (Ю. Яновський); Жменяк старий дав синові два рази по писку, а той стояв перед ним, .. як закопаний у землю (М. Томчаній); Веселощі змилися з мармизи поліцая і вона затвердла, мов луб (М. Стельмах); - Ах ти цуценя погане! Що це ти написав? - накинувся й я тоді на Матвія. - За вухо його! - По мармузі! (Л. Яновська); - Я згоден, - заявив Макар Волосюта, виблискуючи повнокровною широкою твар’ю (І. Микитенко); Ой любив я дівчиноньку білявого твару (пісня).
РИ́ЛО (видовжена передня частина голови деяких тварин); П’ЯТАЧО́Крозм., ХРЮ́КАЛОрозм., РИ́ЙКАдіал. (у свині). У хлівці загуркотів кабанчик, кидав рилом пусте корито (Григорій Тютюнник); Виготовили й маски... Хто козу начепив, хто цапа, хто вівцю, а я собі вибрав хрюкало (О. Ковінька); Жмурили [свині] сонні маленькі очі, здіймали вгору чисті кругленькі рийки і так ніжно стогнали: ох! о-ох!.. наче хазяйка (М. Коцюбинський). - Пор. 1. мо́рда.

Словник фразеологізмів

верну́ти (відверта́ти) ніс (но́са, фізіоно́мію, зневажл. ри́ло, пи́ку). 1. від кого—чого. Триматися на відстані, відвертатися від когось, чогось з певних причин. Рук не можу одмити з гною. Сяду з челяддю обідати, кожне од мене ніс верне — смердить (М. Коцюбинський).

2. від кого і без додатка. Уникати зустрічей, спілкування з ким-небудь, виявляючи зверхність, зневагу і т. ін. Вона вже й на вулиці носа верне, обминає мене десятою дорогою, наче я каторжна якась чи заразна (В. Кучер); Перш усього й тут [у пресі] треба протекцію, рекламу, а од мене тепер вернуть рило деякі навіть із моїх попередніх приятелів (М. Драгоманов); — Усякий раз, як йде Борис, Маруся відвертає ніс. Не має, певно, зовсім встиду, Раз не приховує огиду (С. Караванський); — Я їй [Парасці] не служила, я їй не годила? Так, як треба було, то й, Зінько, і сестро, а як прохворостили? — то й пику свою одвертає (Панас Мирний); // від чого. Не виявляти бажання займатися чим-небудь; цуратися чогось. — А котрі десятирічки покінчали, теж від ріллі носа вернуть, вчитися їдуть (Григорій Тютюнник).

верну́ти (відверта́ти) ніс (но́са, фізіоно́мію, зневажл. ри́ло, пи́ку). 1. від кого—чого. Триматися на відстані, відвертатися від когось, чогось з певних причин. Рук не можу одмити з гною. Сяду з челяддю обідати, кожне од мене ніс верне — смердить (М. Коцюбинський).

2. від кого і без додатка. Уникати зустрічей, спілкування з ким-небудь, виявляючи зверхність, зневагу і т. ін. Вона вже й на вулиці носа верне, обминає мене десятою дорогою, наче я каторжна якась чи заразна (В. Кучер); Перш усього й тут [у пресі] треба протекцію, рекламу, а од мене тепер вернуть рило деякі навіть із моїх попередніх приятелів (М. Драгоманов); — Усякий раз, як йде Борис, Маруся відвертає ніс. Не має, певно, зовсім встиду, Раз не приховує огиду (С. Караванський); — Я їй [Парасці] не служила, я їй не годила? Так, як треба було, то й, Зінько, і сестро, а як прохворостили? — то й пику свою одвертає (Панас Мирний); // від чого. Не виявляти бажання займатися чим-небудь; цуратися чогось. — А котрі десятирічки покінчали, теж від ріллі носа вернуть, вчитися їдуть (Григорій Тютюнник).

ні ву́ха ні ри́ла, зі сл. розумі́ти, тя́мити і под., із запереч., грубо. Зовсім нічого. — Я ні вуха ні рила не тямлю в будівництві, а згодився... (Іван Ле). ні ри́ла ні ву́ха. Не зна [Пилип] мови, як то кажуть, Ні рила, ні вуха (П. Глазовий).

ні ву́ха ні ри́ла, зі сл. розумі́ти, тя́мити і под., із запереч., грубо. Зовсім нічого. — Я ні вуха ні рила не тямлю в будівництві, а згодився... (Іван Ле). ні ри́ла ні ву́ха. Не зна [Пилип] мови, як то кажуть, Ні рила, ні вуха (П. Глазовий).

ри́льце в пушку́ у кого, чиє. Хто-небудь причетний до чогось ганебного, осудливого, злочинного. Згадавши, що в одного з її [трійки] членів теж було в минулому рильце в пушку, Толик намагається пом’якшити оргвисновки (О. Довженко); Авантюрист, дурисвіт!.. Ого, чим тільки не називали його тоді люди, рильця яких були в пушку (Я. Гримайло); Їхали якусь часину мовчки. Тарас був прикро вражений пригодою в нічних Прилуках, а в Олександра рильце було в пушку (Василь Шевчук). ри́ло в пу́хові. — Мовчи, мовчи, — забігалася Параска. — Обоє мовчіть. Який там у дідька суд, коли у всіх рила в пухові (І. Сочивець).