КРИЧА́ТИ (говорити, вимовляти з криком, дуже голосно розмовляти), РЕПЕТУВА́ТИрозм.,ЗІПА́ТИрозм.,ЗИ́КАТИрозм.,НАДРИВА́ТИСЯрозм.,НАДСА́ДЖУВАТИСЯрозм.,ГАЛА́КАТИ[ГАЛА́ЙКАТИ]діал.,ГАЛАЙКОТА́ТИ[ГАЛАЙКОТІ́ТИ]підсил. діал.,ЖЕЛІПА́ТИдіал.,ФУ́КАТИдіал.;ВОЛА́ТИ (щосили, перев. закликаючи допомогти, попереджуючи про щось тощо); ГОРЛА́ТИрозм.,ГОРЛА́НИТИрозм.,ГОРЛОПА́НИТИрозм.,ГАЛАСА́ТИдіал. (на все горло); ЛЕМЕНТУВА́ТИ, ЛЕМЕНТІ́ТИ (перев. від болю, страху, горя); ГРИ́МАТИ, ГРИМІ́ТИрозм. (звертатися до когось підвищеним тоном з докорами); ГА́РКАТИрозм.,ГАРКОТІ́ТИпідсил. розм. (різко й уривчасто); РИ́КАТИрозм.,РИЧА́ТИрозм. (звертатися до когось грубим, злим, роздратованим голосом); ЗО́ЙКАТИ, ЙО́ЙКАТИ (перев. з плачем); ПОРОЩА́ТИ[ПОРОЩИ́ТИ]розм. (швидко й голосно); ВИЩА́ТИ, ВЕРЕЩА́ТИрозм. (пронизливо, різко). - Док.: кри́кнути, закрича́ти, скрича́ти, прокрича́ти, крикону́типідсил.зарепетува́ти, прорепетува́ти, зіпну́ти, зіпо́ну́ти підсил.зи́кнути, желіпну́ти, фу́кнути, завола́ти, загорла́ти, загорла́нити, залементува́ти, гри́мнути, га́ркнути, гаркону́типідсил.ри́кнути, зо́йкнути, йо́йкнути, ви́снути, вере́сну́ти[вере́скну́ти]. - Яке право ти маєш зо мною биться? - кричав отаман (І. Нечуй-Левицький); [Бичок (до Мартина):] Та вгамуйся, не репетуй, ходім у господу, там і гроші дам (М. Кропивницький); [Секлета:] Ах ти, харцизнику! Ти ще сміятися здумав? [Голохвостий:] Та не зіпайте так, бо всіх кожум’яцьких собак збентежите! (М. Старицький); - А цитьте ви!Слухать! - зикнув з усієї сили старшина (Б. Грінченко); П’ять-шість дужих чоловічих голосів надривалися, щоб перекричати один одного (Л. Яновська); - Соромно, батьку, - надсаджувався Грицько (З. Тулуб); Молодь, галакаючи, юрбою виходить на греблю (М. Стельмах); - Годі, хлопці, галайкати! (з газети); - Благословіть колядувати! - одно желіпає Ївга (Панас Мирний); - Ромка, куди ти дивишся! - фукає на мене панна, коли я зустрінусь очима з поглядом якогось молодого чоловіка (І. Франко); - Пильнуй! - волав хтось басом (Н. Рибак); - Стій! - дедалі більше відстаючи, горлав обозний (О. Ільченко); Клаповухий Ілько сплигує долу і щосили горланить: - Агей, баби, хто хоче закропитись!.. (Є. Гуцало); - Я, - горлопанить [Лупатий], - ваша держава!.. Я - влада!.. Годуйте, шануйте... (О. Ковінька); Ауер підняв ногу і штовхнув Пальоху на підлогу. - Не знаєш! - галасав він несамовито і товкся по своїй жертві (А. Хижняк); - Ти ж дивися! Ти ж тримайся, Павлику! - лементувала молода так, наче найбільша небезпека зараз загрожувала саме її Павлику (Є. Гуцало); - Стій! Стій, кажу! Чого цураєшся, як прокаженого? - гукнув сотник біля першого ж двору... - Такого як лякатися, боронь Боже, пане козаче... - лементіла дівчина (І. Ле); - Ти знов за своє, - гримає на Тоню батько (О. Гончар); Як лютий звір, ухопив його за піджак Федька і гаркнув: - Віддай, іроде! Не твоє!!! (Є. Кравченко); Він бився в руках і хрипло рикав огидну лайку (А. Головко); - Атайді! - ричав здатчик (Г. Хоткевич); - Ти обманюєш мене! Скажи, чого ти прийшов сюди? - раптом зойкнула вона (М. Стельмах); - Ой, а що ж там нового? - йойкнув господар. - Адже шальварок я відробив (І. Франко); - Мовчать, прескверна пащекухо, - Юнона злобно порощить (І. Котляревський); - Ти підеш мені зараз! - вищала вона тонким голосом (М. Коцюбинський); І кричить, верещить, проти діда не мовчить (Словник Б. Грінченка). - Пор. вигу́кувати.

РЕВІ́ТИ[РЕВТИ́] (видавати гучні протяжні звуки), РУСТИ́діал.; БУТІ́ТИдіал. (глухо); РИ́КАТИ (про тварин взагалі - сильно; перев. про хижаків - видавати уривчасті загрозливі звуки); РИЧА́ТИ (про тварин - видавати протяжливі звуки, що нагадують звук "р-р-р"); МУ́КАТИ (про велику рогату худобу - видавати звуки "му-му"). - Док.: ревну́ти, ревону́типідсил.прореві́ти[проревти́], ри́кнути, му́кнути, прому́кати. - Воно було б зовсім не диво, Коли б він їв собі м’ясиво, - Ведмідь сердито став ревіть. - А то він сіно їв! (Є. Гребінка); Щосекунди ревуть і плачуть сирени (М. Коцюбинський); Маріка починає русти. - А не перестанеш, мой! - ревнув на неї Тимофій, але так ревнув, що Маріка відразу вмовкла (Г. Хоткевич); Бик став бутіти (О. Гончар); Ведмідь гатив лапами по воді. Замість риби попадалося каміння. Він відкидав його злісно вбік і люто рикав (А. Турчинська); Серед ночі лев страшно ричав (П. Грабовський); Корови чекали вже на неї, а побачивши свою звичайну вечерю, зачали ричати з радості (І. Франко); Високе вже прокинулось. Галасували півні, ревіли корови, мукали скривджені телята (Ю. Збанацький).