рижуватий 1 значення

-1-
прикметник
(рудуватий) [розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний рижува́тий рижува́та рижува́те рижува́ті
родовий рижува́того рижува́тої рижува́того рижува́тих
давальний рижува́тому рижува́тій рижува́тому рижува́тим
знахідний рижува́тий, рижува́того рижува́ту рижува́те рижува́ті, рижува́тих
орудний рижува́тим рижува́тою рижува́тим рижува́тими
місцевий на/у рижува́тому, рижува́тім на/у рижува́тій на/у рижува́тому, рижува́тім на/у рижува́тих

Словник синонімів

РУДИ́Й (червоно-жовтого кольору, забарвлення), РИ́ЖИЙ, ІРЖА́ВИЙ[РЖА́ВИЙ], РУДОВОЛО́СИЙ (з волоссям такого кольору); БУЛА́НИЙ (про масть коня - світло-рудий); РУДУВА́ТИЙ, РИЖУВА́ТИЙ, РУДА́ВИЙ[РУДЯ́ВИЙ]розм. (трохи рудий). І згадую Україну. І там степи, і тут степи, Та тут не такії, Руді, руді, аж червоні, А там голубії, Зеленії (Т. Шевченко); Рижі трави були такі високі, що в них сховалася б людина (Григорій Тютюнник); Всихаючи, вони [яблуні] розчахувалися на вітрах, трухлявіли.. і зотлівали іржавим огнем (М. Стельмах); Та [батькова] кузня, і та компанія в ній, і той її дружній, радісний настрій лишаться живими та незатертими в душі маленького, рудоволосого хлопчини (І. Франко); - Чи не бачили ви, дядьку, Тут буланого коня? (О. Олесь); Карпо сів на лаві й насупив свої рудуваті брови (І. Нечуй-Левицький); - Вона рижа, та не зовсім, а так, знаєте... приємний рижуватий відтінок блондинки (Я. Качура); Вогонь кидав відблиски на його рудаве волосся (О. Полторацький); Рудява вода.