-1-
іменник чоловічого роду, істота
(рибак) [рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний риба́р рибарі́
родовий рибаря́ рибарі́в
давальний рибаре́ві, рибарю́ рибаря́м
знахідний рибаря́ рибарі́в
орудний рибаре́м рибаря́ми
місцевий на/у рибаре́ві, рибарю́, рибарі́ на/у рибаря́х
кличний риба́рю рибарі́

Словник синонімів

РИБА́ЛКА (людина, яка займається рибальством), РИБОЛО́В, РИБА́К, РИБОЛО́ВЕЦЬрозм., РИБА́Ррозм.; ВУДКА́Р, ВУДІ́Й, ВУДИ́ЛЬНИК (той, хто ловить рибу вудкою). Половчиха стояла нерухомо, обіч поралися коло шаланд на березі рибалки з артілі (Ю. Яновський); Вставали риболови на світанку, Ішли ловити рибок золотих (Д. Павличко); Ой на ставочку рибак рибу удить (П. Чубинський); Ой візьму я відеречка Та й піду я по воду, Ой побачу риболовця, Чи хороший на вроду (пісня); В дні погожі і в негоду, в дружнім колі рибарів борознив Онеги воду біля Кіжських островів (І. Гончаренко); Серед цих, здебільшого випадкових, вудкарів і спінінгістів був один інженер (І. Ле); [Влас:] Простудився, через те тепер і рибу не ходжу вудити. І тепер сила вудіїв сидить на березі, а я дома (М. Кропивницький).