РУДИ́Й (червоно-жовтого кольору, забарвлення), РИ́ЖИЙ, ІРЖА́ВИЙ[РЖА́ВИЙ], РУДОВОЛО́СИЙ (з волоссям такого кольору); БУЛА́НИЙ (про масть коня - світло-рудий); РУДУВА́ТИЙ, РИЖУВА́ТИЙ, РУДА́ВИЙ[РУДЯ́ВИЙ]розм. (трохи рудий). І згадую Україну. І там степи, і тут степи, Та тут не такії, Руді, руді, аж червоні, А там голубії, Зеленії (Т. Шевченко); Рижі трави були такі високі, що в них сховалася б людина (Григорій Тютюнник); Всихаючи, вони [яблуні] розчахувалися на вітрах, трухлявіли.. і зотлівали іржавим огнем (М. Стельмах); Та [батькова] кузня, і та компанія в ній, і той її дружній, радісний настрій лишаться живими та незатертими в душі маленького, рудоволосого хлопчини (І. Франко); - Чи не бачили ви, дядьку, Тут буланого коня? (О. Олесь); Карпо сів на лаві й насупив свої рудуваті брови (І. Нечуй-Левицький); - Вона рижа, та не зовсім, а так, знаєте... приємний рижуватий відтінок блондинки (Я. Качура); Вогонь кидав відблиски на його рудаве волосся (О. Полторацький); Рудява вода.