-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив рецитува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   рециту́ймо
2 особа рециту́й рециту́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа рецитува́тиму рецитува́тимемо, рецитува́тимем
2 особа рецитува́тимеш рецитува́тимете
3 особа рецитува́тиме рецитува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа рециту́ю рециту́ємо, рециту́єм
2 особа рециту́єш рециту́єте
3 особа рециту́є рециту́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
рециту́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. рецитува́в рецитува́ли
жін. р. рецитува́ла
сер. р. рецитува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
рецито́ваний
Безособова форма
рецито́вано
Дієприслівник
рецитува́вши

Словник синонімів

ДЕКЛАМУВА́ТИ, ЧИТА́ТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОЧИ́ТУВАТИрідше, ВІРШУВА́ТИзаст., РЕЦИТУВА́ТИзаст.; МЕЛОДЕКЛАМУВА́ТИ (у супроводі музики). - Док.: продекламува́ти, прочита́ти, проказа́ти, прорецитува́ти. Слухали музику, Чорнота декламував вірші (Є. Гуцало); [Орест:] От я знайшов одні вірші. [Любов:] Краще вголос прочитайте, бо я люблю, як ви читаєте вірші (Леся Українка); Він цитував деякі рядки Сосюри й Тичини.. по пам’яті, легко й точно проказував: "На майдані коло церкви..." (Т. Масенко); Він мав звичку вголос прочитувати різні п’єси, особливо написані віршами (Л. Смілянський); Через годину дядько вже сидить на ґанку і віршує Міцкевича (М. Коцюбинський); А як зачне [тато].. рецитувати стародавні вірші, то боки зривати можна (І. Франко).