-1-
іменник чоловічого роду, істота
(аптекар) [арх.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний рецепта́р рецептарі́
родовий рецептаря́ рецептарі́в
давальний рецептаре́ві, рецептарю́ рецептаря́м
знахідний рецептаря́ рецептарі́в
орудний рецептаре́м рецептаря́ми
місцевий на/у рецептаре́ві, рецептарю́, рецептарі́ на/у рецептаря́х
кличний рецепта́рю рецептарі́

Словник синонімів

АПТЕ́КАР (працівник аптеки, що приймає рецепти, виготовляє і відпускає ліки), РЕЦЕПТА́Рзаст.;ФАРМАЦЕ́ВТ (працівник аптеки, що виготовляє ліки); ПРОВІ́ЗОР (фармацевт вищої кваліфікації). При багатьох монастирях ще у XVІІ ст. були лікарі й аптекарі й навіть лікарні (з посібника); На життя вона заробляла, працюючи в аптеці навпроти фармацевтом (Ю. Смолич); Одна кімната була для сестри, що працювала в аптеці провізором (О. Донченко).