-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду
(відступати, відходити звідкись) [розм., жарт.]

Словник відмінків

Інфінітив ретирува́тися, ретирува́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ретиру́ймося, ретиру́ймось
2 особа ретиру́йся, ретиру́йсь ретиру́йтеся, ретиру́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ретирува́тимуся, ретирува́тимусь ретирува́тимемося, ретирува́тимемось, ретирува́тимемся
2 особа ретирува́тимешся ретирува́тиметеся, ретирува́тиметесь
3 особа ретирува́тиметься ретирува́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС
1 особа ретиру́юся, ретиру́юсь ретиру́ємося, ретиру́ємось, ретиру́ємся
2 особа ретиру́єшся ретиру́єтеся, ретиру́єтесь
3 особа ретиру́ється ретиру́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ретиру́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ретирува́вся, ретирува́всь ретирува́лися, ретирува́лись
жін. р. ретирува́лася, ретирува́лась
сер. р. ретирува́лося, ретирува́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ретирува́вшись

Словник синонімів

ВИХО́ДИТИ (іти звідки-небудь назовні, за межі чогось), ВИХОДЖА́ТИ[ВИХОЖА́ТИрідко]поет.;ВИ́ДИБАТИрозм., ВИДИ́БУВАТИрозм. (повільно); ВИКРАДА́ТИСЯ, ВИСЛИЗА́ТИрозм.,ВИСМИ́КУВАТИСЯрозм., ВИСКО́ВЗУВАТИрозм.,ВИСКОВЗА́ТИрозм. (непомітно); ВИСТУПА́ТИ (вперед, на відкрите місце);ВИБРО́ДЖУВАТИ (бредучи у воді); ВИЛА́ЗИТИрозм., ВИЛІЗА́ТИрозм. (притримуючись руками або продираючись, протискаючись); РЕТИРУВА́ТИСЯжарт.;ВИВА́ЛЮВАТИрозм.,ВИВА́ЛЮВАТИСЯрозм. (у великій кількості); ВИШТО́ВХУВАТИСЯрозм. (штовхаючись); ВИМІТА́ТИСЯфам. (із приміщення); ВИТИКА́ТИСЯрозм. (з-за чогось); ВИПИХА́ТИСЯрозм.,ВИСУВА́ТИСЯрозм.,ВИСО́ВУВАТИСЯрозм. (з-за столу, парти тощо). - Док.: ви́йти, ви́дибати, ви́шкандибатирозм.ви́чвалатирозм.ви́чапатирозм.ви́крастися, ви́слизнути, ви́смикнутися, ви́сковзнути, ви́ступити, ви́брести, ви́лізти, ви́валити, ви́валитися, ви́битися, ви́штовхатися, ви́местися, ви́ткнутися, ви́пхнутися, ви́сунутися. Ходить він годину, ходить він і другу. Не виходить чорнобрива із темного лугу (Т. Шевченко); І козаки із хатів-куренів виходжали (В. Сосюра); Увечері, мов зоря тая, Марія з гаю вихожає (Т. Шевченко); Ованес біжить, стрибає, З лісу ж старець видибає (П. Тичина); Вишкандибав з хати (Словник Б. Грінченка); Приловчилась [Марійка], двері одчинила, вичвалала надвір (С. Васильченко); Тоді рішуче вичапав з заметів, пробрався до лісничівки (П. Загребельний); - Боюся, що бачили мене, як я викрадався з міста (І. Франко); З концтабору хлопцеві якось пощастило вислизнути (І. Волошин); - Стараймося лише тепер висмикнутися з міста так, аби нас не побачили (І. Франко); Упевнившись, що нікого нема, Василько швиденько висковзнув із своєї схованки (А. Турчинська); Він глибоко вдихнув грудьми повітря,.. і виступив з натовпу наперед (А. Головко); Опираючись їй [течії] грудьми, бійці швидко вибродили за Чернишем на берег (О. Гончар); За мріями Оверко і незчувся, як вибрів на битий шлях (К. Гордієнко); Опівдні над Сулою почали вилазити з кущів люди (І. Нечуй-Левицький); Андрійко непомітно ретирувався, щоб уникнути ще однієї неприємної розмови (П. Кочура); Зі школи на майдан вивалила дітвора (А. Головко); Хлібороби починають важко вивалюватися [з сіней] на подвір’я (М. Стельмах); Ніхто не грюкав у двері [лазні] й не вимагав швидше вимітатись геть (Ю. Яновський); Як тільки я витикаюся з-за хати і хочу попід призьбою тихенько пройти до дверей, як татова рука хапає мене за праве вухо (І. Микитенко); Комендант устав, випхався з-за парти (І. Ле); Він висунувся з-поза стола й сів коло баби Семенихи (В. Стефаник). - Пор. 1. вибира́тися.
ВІДСТУПА́ТИ (під час воєнних дій рухатися назад чи вбік з певного місця, позицій під натиском супротивника, ворога), ВІДХО́ДИТИ, РЕТИРУВА́ТИСЯзаст.;ВІДКО́ЧУВАТИСЯ (швидко); ТІКА́ТИ, УТІКА́ТИ[ВТІКА́ТИ] (дуже швидко, поспішно), ДРА́ПАТИзневажл. - Док.: відступи́ти, відійти́, ретирува́тися, відкоти́тися, утекти́[втекти́], драпону́ти, драпну́ти. Бій тривав недовго. Ворог поспішно відступав (В. Гжицький); Не відходять [вороги], а тікають, наввипередки тікають до переправ, кавалерія давить піхоту, кидають артилерію, кулемети в плавнях (О. Гончар); Він [корпус] з такою рішучістю і силою натиснув на неприятеля, що французи змушені були ретируватись (П. Кочура); Розбите польське військо утікало з поля (Я. Качура); - Бачив, скільки сьогодні машин помчало на Ригу? Драпають німчики! (П. Автомонов).
ПІТИ́ (залишити якесь місце, товариство тощо), ПОДА́ТИСЯ, ВІДІЙТИ́, ВІДДАЛИ́ТИСЯ, ЗАБРА́ТИСЯрозм.,РЕТИРУВА́ТИСЯзаст., жарт.;ЗНИ́КНУТИ[ЗНИ́КТИ], ЩЕ́ЗНУТИ, ВИ́СЛИЗНУТИрозм.,ШУ́СНУТИрозм.,ША́СНУТИрозм.,ША́СНУТИСЯрозм.,ШМОРГНУ́ТИ[ШМОРГОНУ́ТИ]розм. (непомітно, швидко). - Недок.: іти́[йти], подава́тися, відхо́дити, віддаля́тися, забира́тися, ретирува́тися, зника́ти, щеза́ти, вислиза́ти. Першим бажанням Черкашина було встати й піти геть (Л. Дмитерко); Я - геть подався. Шалом. Навмання. Я - геть подався, стомлений од люті (В. Стус); Люди сховалися в лісі, а коли татари відійшли, вони повернулися (збірник "Легенди та перекази"); Коли Віюк віддалився, Дід обернувся до Івана (І. Франко); Соцький наказав, щоб усі забиралися з кріпості, бо надходить вечір (А. Хижняк); [Живоглядов:] Надало мені приїхати на цю вечірку... Краще буде, коли я звідсіль ретируюсь... (Ю. Мокрієв); Дід Омелько ойкав, кректав і, нарешті, зник, ніби крізь землю провалився (З. Тулуб); Діти щезають за двері (Леся Українка); Казанцев.. тихо, по-котячи вислизнув з хати (І. Нечуй-Левицький); Тільки Хима вийшла з хати, він шуснув за нею до сіней (М. Коцюбинський); - Де батько мій? - крикнув Ладимир, але Степан уже шаснув з лавки і чвалав через майдан (В. Дрозд); Не виглядів [сотник], хто з його хвіртки шморгнув (Г. Квітка-Основ’яненко).