ВИХО́ДИТИ (іти звідки-небудь назовні, за межі чогось), ВИХОДЖА́ТИ[ВИХОЖА́ТИрідко]поет.;ВИ́ДИБАТИрозм., ВИДИ́БУВАТИрозм. (повільно); ВИКРАДА́ТИСЯ, ВИСЛИЗА́ТИрозм.,ВИСМИ́КУВАТИСЯрозм., ВИСКО́ВЗУВАТИрозм.,ВИСКОВЗА́ТИрозм. (непомітно); ВИСТУПА́ТИ (вперед, на відкрите місце);ВИБРО́ДЖУВАТИ (бредучи у воді); ВИЛА́ЗИТИрозм., ВИЛІЗА́ТИрозм. (притримуючись руками або продираючись, протискаючись); РЕТИРУВА́ТИСЯжарт.;ВИВА́ЛЮВАТИрозм.,ВИВА́ЛЮВАТИСЯрозм. (у великій кількості); ВИШТО́ВХУВАТИСЯрозм. (штовхаючись); ВИМІТА́ТИСЯфам. (із приміщення); ВИТИКА́ТИСЯрозм. (з-за чогось); ВИПИХА́ТИСЯрозм.,ВИСУВА́ТИСЯрозм.,ВИСО́ВУВАТИСЯрозм. (з-за столу, парти тощо). - Док.: ви́йти, ви́дибати, ви́шкандибатирозм.ви́чвалатирозм.ви́чапатирозм.ви́крастися, ви́слизнути, ви́смикнутися, ви́сковзнути, ви́ступити, ви́брести, ви́лізти, ви́валити, ви́валитися, ви́битися, ви́штовхатися, ви́местися, ви́ткнутися, ви́пхнутися, ви́сунутися. Ходить він годину, ходить він і другу. Не виходить чорнобрива із темного лугу (Т. Шевченко); І козаки із хатів-куренів виходжали (В. Сосюра); Увечері, мов зоря тая, Марія з гаю вихожає (Т. Шевченко); Ованес біжить, стрибає, З лісу ж старець видибає (П. Тичина); Вишкандибав з хати (Словник Б. Грінченка); Приловчилась [Марійка], двері одчинила, вичвалала надвір (С. Васильченко); Тоді рішуче вичапав з заметів, пробрався до лісничівки (П. Загребельний); - Боюся, що бачили мене, як я викрадався з міста (І. Франко); З концтабору хлопцеві якось пощастило вислизнути (І. Волошин); - Стараймося лише тепер висмикнутися з міста так, аби нас не побачили (І. Франко); Упевнившись, що нікого нема, Василько швиденько висковзнув із своєї схованки (А. Турчинська); Він глибоко вдихнув грудьми повітря,.. і виступив з натовпу наперед (А. Головко); Опираючись їй [течії] грудьми, бійці швидко вибродили за Чернишем на берег (О. Гончар); За мріями Оверко і незчувся, як вибрів на битий шлях (К. Гордієнко); Опівдні над Сулою почали вилазити з кущів люди (І. Нечуй-Левицький); Андрійко непомітно ретирувався, щоб уникнути ще однієї неприємної розмови (П. Кочура); Зі школи на майдан вивалила дітвора (А. Головко); Хлібороби починають важко вивалюватися [з сіней] на подвір’я (М. Стельмах); Ніхто не грюкав у двері [лазні] й не вимагав швидше вимітатись геть (Ю. Яновський); Як тільки я витикаюся з-за хати і хочу попід призьбою тихенько пройти до дверей, як татова рука хапає мене за праве вухо (І. Микитенко); Комендант устав, випхався з-за парти (І. Ле); Він висунувся з-поза стола й сів коло баби Семенихи (В. Стефаник). - Пор. 1. вибира́тися.

ВІДСТУПА́ТИ (під час воєнних дій рухатися назад чи вбік з певного місця, позицій під натиском супротивника, ворога), ВІДХО́ДИТИ, РЕТИРУВА́ТИСЯзаст.;ВІДКО́ЧУВАТИСЯ (швидко); ТІКА́ТИ, УТІКА́ТИ[ВТІКА́ТИ] (дуже швидко, поспішно), ДРА́ПАТИзневажл. - Док.: відступи́ти, відійти́, ретирува́тися, відкоти́тися, утекти́[втекти́], драпону́ти, драпну́ти. Бій тривав недовго. Ворог поспішно відступав (В. Гжицький); Не відходять [вороги], а тікають, наввипередки тікають до переправ, кавалерія давить піхоту, кидають артилерію, кулемети в плавнях (О. Гончар); Він [корпус] з такою рішучістю і силою натиснув на неприятеля, що французи змушені були ретируватись (П. Кочура); Розбите польське військо утікало з поля (Я. Качура); - Бачив, скільки сьогодні машин помчало на Ригу? Драпають німчики! (П. Автомонов).

ПІТИ́ (залишити якесь місце, товариство тощо), ПОДА́ТИСЯ, ВІДІЙТИ́, ВІДДАЛИ́ТИСЯ, ЗАБРА́ТИСЯрозм.,РЕТИРУВА́ТИСЯзаст., жарт.;ЗНИ́КНУТИ[ЗНИ́КТИ], ЩЕ́ЗНУТИ, ВИ́СЛИЗНУТИрозм.,ШУ́СНУТИрозм.,ША́СНУТИрозм.,ША́СНУТИСЯрозм.,ШМОРГНУ́ТИ[ШМОРГОНУ́ТИ]розм. (непомітно, швидко). - Недок.: іти́[йти], подава́тися, відхо́дити, віддаля́тися, забира́тися, ретирува́тися, зника́ти, щеза́ти, вислиза́ти. Першим бажанням Черкашина було встати й піти геть (Л. Дмитерко); Я - геть подався. Шалом. Навмання. Я - геть подався, стомлений од люті (В. Стус); Люди сховалися в лісі, а коли татари відійшли, вони повернулися (збірник "Легенди та перекази"); Коли Віюк віддалився, Дід обернувся до Івана (І. Франко); Соцький наказав, щоб усі забиралися з кріпості, бо надходить вечір (А. Хижняк); [Живоглядов:] Надало мені приїхати на цю вечірку... Краще буде, коли я звідсіль ретируюсь... (Ю. Мокрієв); Дід Омелько ойкав, кректав і, нарешті, зник, ніби крізь землю провалився (З. Тулуб); Діти щезають за двері (Леся Українка); Казанцев.. тихо, по-котячи вислизнув з хати (І. Нечуй-Левицький); Тільки Хима вийшла з хати, він шуснув за нею до сіней (М. Коцюбинський); - Де батько мій? - крикнув Ладимир, але Степан уже шаснув з лавки і чвалав через майдан (В. Дрозд); Не виглядів [сотник], хто з його хвіртки шморгнув (Г. Квітка-Основ’яненко).