-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив ре́пнути
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ре́пнімо, ре́пнім
2 особа ре́пни ре́пніть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ре́пну ре́пнемо, ре́пнем
2 особа ре́пнеш ре́пнете
3 особа ре́пне ре́пнуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. ре́пнув ре́пнули
жін.р. ре́пнула
сер.р. ре́пнуло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
ре́пнутий
Безособова форма
ре́пнуто
Дієприслівник
ре́пнувши

Словник синонімів

ЛО́ПАТИСЯ (втрачати цілісність), ЛО́ПАТИ, ТРІ́СКАТИ, ТРІ́СКАТИСЯ, РОЗТРІ́СКУВАТИСЯ, РОЗКО́ЛЮВАТИСЯ, ЛУ́СКАТИ, ЛУ́СКАТИСЯ, РОЗПАДА́ТИСЯ, РЕ́ПАТИСЯрозм.,РЕ́ПАТИрозм.,ЛУПА́ТИСЯдіал.,ПУ́КАТИдіал. - Док.: ло́пнути, поло́пати, поло́патися, потрі́скати, трі́снути, потрі́скатися, розтрі́скатися, розтрі́снутися, розколо́тися, лу́снути, поре́патися, ре́пнути, пу́кнути, пу́кти. Коваль нагрівав і робив меншими чи більшими підкови, нарощував залізом лемеші, зашивав вісі, що лопались на старих возах (Т. Масенко); На кінські та людські голови, на рамена, барки, шиї посипалися градом удари топорів.. Мов горшки, лопали шоломи, мов кора, лупалися щити (Юліан Опільський); Стояв [фронт] непохитний, мов скеля. Чи надовго стане цієї скелі?Адже й камінь тріскає у вогні (В. Кучер); Тихо надзвичайно. Тільки й чути, як тріскаються й падають на землю букові горішки (М. Коцюбинський); І раптом у безмов’ї над рікою лунає тріск і гук - одна якась крижина одривається від берега, летить на інші, підіймає сліпучу хмару бризок, розколюється, тріщить, зникає в глибині (С. Скляренко); Якась берізочка заблукана.. витягалася [до світла], аж шкіра на ній лускала (Г. Хоткевич); Вогонь з плавбатарей був настільки влучний, що ворожі судна лускались, мов кукурудзяні баранці на черені (С. Добровольський); Я гупав зеленим, як гарбуз, кавуном об коліно, кавун репався (І. Сенченко); Під чобітьми важкими патруля Гуде і репає земля (М. Бажан); Кора лупалася і відставала сама від голих стовбурів дерев (І. Франко); Пукла шибка (Словник Б. Грінченка). - Пор. 1. розпада́тися.

Словник фразеологізмів

[аж] шку́ра ре́пає / ре́пне в кого, на кому—чому. Хто-небудь дуже товстий або щось дуже товсте. На ньому шапка кудлата була збита на потилицю, пика червона, ось-ось, здавалося, репне на ній шкура (А. Головко).

[аж] шку́ра ре́пає / ре́пне в кого, на кому—чому. Хто-небудь дуже товстий або щось дуже товсте. На ньому шапка кудлата була збита на потилицю, пика червона, ось-ось, здавалося, репне на ній шкура (А. Головко).