СПО́ГАД (те, що збереглося в пам’яті, відтворення в пам’яті того, що фіксувалося нею раніше), СПО́МИН, ЗГА́ДКА, ПА́М’ЯТЬ, ПА́М’ЯТКАрозм., СПОГАДА́ННЯрозм., СПОГА́ДКАрозм., СПОГА́ДАНКАрозм., СПОМИНА́ННЯрозм., СПО́МИНКАрозм., ПРИГА́ДКАрозм., ЗГАДрідше, СПО́МИНОКрідше, СПО́МКАдіал., ВСПО́МИНзаст.; РЕМІНІСЦЕ́НЦІЯкнижн. (невиразний спогад, відгомін якоїсь події або враження). Довго Грицько згадував прощання з Орисею, і цей спогад зогрівав його серце! (А. Головко); Спомини минулого коротенького щастя рвали душу (Г. Хоткевич); При згадці про матір Порфиру всю душу залило теплом (О. Гончар); Навік я збережу, як пам’ять дорогу, Сліди дитячих ніг на вогкому снігу (М. Рильський); - Це перо я дала тобі колись на пам’ятку. Ти навіки мій, а я навіки твоя, - сказала Богаза (І. Нечуй-Левицький); Спогадання роєм линуть (П. Грабовський); Там, у зеленому раї, на Вкраїні, Про нас ні чутки, ні споминання! (П. Куліш); Чи ж людська споминка така слаба? (М. Зеров); Тут нагадав собі слова.., що в тридцять літ уже чоловік старий. Ця пригадка шпигнула в серце Славка, як голкою (Лесь Мартович); Рідні книги в синьому сап’яні, Тихий згад шумних ліцейських літ, Воркітливий сивий голос няні, - Та невже це тільки тінь і слід? (М. Рильський); Посаджу коло хатини На вспомин дружині І яблуньку і грушеньку На вспомин єдиній (Т. Шевченко); В народних піснях запах грає дуже малу роль, а такі звороти, як "коло мене, молодого, мандрівочка пахне", занадто ще слабі, щоб викликати у слухачів хоч бліду ремінісценцію конкретного враження (І. Франко).