-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | реквізува́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | реквізу́ймо |
2 особа | реквізу́й | реквізу́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | реквізува́тиму | реквізува́тимемо, реквізува́тимем |
2 особа | реквізува́тимеш | реквізува́тимете |
3 особа | реквізува́тиме | реквізува́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
1 особа | реквізу́ю | реквізу́ємо, реквізу́єм |
2 особа | реквізу́єш | реквізу́єте |
3 особа | реквізу́є | реквізу́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
реквізу́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | реквізува́в | реквізува́ли |
жін. р. | реквізува́ла |
сер. р. | реквізува́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
реквізо́ваний |
Безособова форма |
реквізо́вано |
Дієприслівник |
реквізува́вши |
Словник синонімів
ВІДБИРА́ТИ (брати в когось що-небудь насильно), ЗАБИРА́ТИ, ВІДНІМА́ТИ, ВІДІЙМА́ТИ, ВИЛУЧА́ТИ, РЕКВІЗУВА́ТИ, ВИДИРА́ТИ, ВИРИВА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИ, ВИХВА́ЧУВАТИ розм. (перев. з рук, силоміць). - Док.: відібра́ти, забра́ти, відня́ти, відійня́ти, зага́рбати розм. ви́лучити, реквізува́ти, ви́дерти, ви́драти, ви́рвати, ви́хопити, ви́хватити. Я відібрав у хлопців три гранати (Ю. Яновський); [Нефіса:] Тепер же Меценат не забирає ніяких наших скарбів силоміць (Леся Українка); Чи принесе Галя від тітки яку іграшку - Василь зараз відніме (Панас Мирний); [Гаркуша:] Сутяжники загарбали всю мою худобу і не зоставили мені ні кришки, ні покришки (О. Стороженко); - Директива прийшла, щоб хуторян усіх перетрусити, вогнестрільну й холодну зброю вилучити (О. Гончар); - Прошу. Сідайте. А цю штучку, - Гальванеску сердито потрусив біноклем, - я змушений реквізувати (Ю. Смолич); Видирали [пани] Коваленкові карту [голосування], пхали другу,.. але Коваленко не подався (Лесь Мартович); Маруся кинулась виривати своє відро з її рук (І. Нечуй-Левицький).