ПОКО́РА (беззаперечна готовність виконувати чужі накази, розпорядження, вимоги і т. ін.), ПОКІ́РНІСТЬ, ПОКІ́РЛИВІСТЬ, ПОСТУ́ПЛИВІСТЬ, ПІДЛЕ́ГЛІСТЬ, СЛУХНЯ́НІСТЬ, ПОСЛУХ, ПОСЛУХА́ННЯзаст.; СМИРЕ́ННЯ, СМИРЕ́ННІСТЬ, РЕЗИҐНА́ЦІЯкнижн., СМИРЕ́НСТВОзаст.,СУМИ́Р’Язаст. (усвідомлення своєї нижчості, нікчемності). Ми в’язнями були, але покори Не прийняли за ґратами тюрми (Д. Павличко); - Вимагаєм сліпого послуху, забуваючи, що слухняність і покірність - це ще не ознака душевної доброти... (О. Гончар); І такі речі Олексія Івановича вислухували кріпаки з великою покірливістю (Панас Мирний); Поступливість економа (а що він міг вдіяти?) спонукала, заохочувала комісію до нових вимог (К. Гордієнко); До сьогоднішнього дня збереглася принаймні і зовнішня, хоч не щира, проте видима форма підлеглості і пошани (Ірина Вільде); Його брала злість, бо його принцип деспотизму в сім’ї й послухання жінки - Марта потоптала ногами (І. Нечуй-Левицький); Ксьондзи і монахи закликали уярмлений народ до смирення (П. Козланюк); - Сказано, що без Бога ні до порога! - підхопила покірлива Василина в побожності і смиренності (І. Чендей); Він чув у голосі Міхонського в таких моментах якусь сумну ноту, щось немов болючу резиґнацію чоловіка, навченого здержливості давнішими сумними досвідами (І. Франко); - Може, й зараз оце, - малював Григор жахну картину, - стоять повалені навколішки в снігу князівці натовпом у смиренстві перед властю (А. Головко); "Ех, церкви-церкви! - подумав Антон. - Церкви - місце сумир’я. А яке тепер може бути сумир’я, коли довкола розпач і розруха?" (Є. Куртяк).