-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив ревну́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ревні́мо, ревні́м
2 особа ревни́ ревні́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ревну́ ревнемо́, ревне́м
2 особа ревне́ш ревнете́
3 особа ревне́ ревну́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. ревну́в ревну́ли
жін.р. ревну́ла
сер.р. ревну́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ревну́вши

Словник синонімів

РЕВІ́ТИ[РЕВТИ́] (видавати гучні протяжні звуки), РУСТИ́діал.; БУТІ́ТИдіал. (глухо); РИ́КАТИ (про тварин взагалі - сильно; перев. про хижаків - видавати уривчасті загрозливі звуки); РИЧА́ТИ (про тварин - видавати протяжливі звуки, що нагадують звук "р-р-р"); МУ́КАТИ (про велику рогату худобу - видавати звуки "му-му"). - Док.: ревну́ти, ревону́типідсил.прореві́ти[проревти́], ри́кнути, му́кнути, прому́кати. - Воно було б зовсім не диво, Коли б він їв собі м’ясиво, - Ведмідь сердито став ревіть. - А то він сіно їв! (Є. Гребінка); Щосекунди ревуть і плачуть сирени (М. Коцюбинський); Маріка починає русти. - А не перестанеш, мой! - ревнув на неї Тимофій, але так ревнув, що Маріка відразу вмовкла (Г. Хоткевич); Бик став бутіти (О. Гончар); Ведмідь гатив лапами по воді. Замість риби попадалося каміння. Він відкидав його злісно вбік і люто рикав (А. Турчинська); Серед ночі лев страшно ричав (П. Грабовський); Корови чекали вже на неї, а побачивши свою звичайну вечерю, зачали ричати з радості (І. Франко); Високе вже прокинулось. Галасували півні, ревіли корови, мукали скривджені телята (Ю. Збанацький).