-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив рва́тися, рва́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   рві́мося, рві́мось, рві́мся
2 особа рви́ся, рвись рві́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа рва́тимуся, рва́тимусь рва́тимемося, рва́тимемось, рва́тимемся
2 особа рва́тимешся рва́тиметеся, рва́тиметесь
3 особа рва́тиметься рва́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа рву́ся, рвусь рвемо́ся, рвемо́сь, рве́мся
2 особа рве́шся рвете́ся, рвете́сь
3 особа рве́ться рву́ться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
рвучи́сь
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. рва́вся, рвавсь рва́лися, рва́лись
жін. р. рва́лася, рва́лась
сер. р. рва́лося, рва́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
рва́вшись

Словник синонімів

ВИБУХА́ТИ (про вибухові речовини, бомби, снаряди тощо - з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою розділятися на частини, осколки), РОЗРИВА́ТИСЯ, РВА́ТИСЯ, ЗРИВА́ТИСЯрідше,ЛО́ПАТИСЯрозм. - Док.: ви́бухнути, розірва́тися, рвону́тися, зірва́тися, шара́хнутирозм.Велика авіабомба вибухнула перед самим будинком суду (О. Довженко); Враз біля батареї з тріском розірвався снаряд (П. Панч); З противним крекотом рвалися міни (І. Ле); Тут і міни, і снаряди лежать у землі, що не зірвалися (З. Мороз); - А тут ще бомба поблизу шарахнула (О. Гончар).
ВИРИВА́ТИСЯ (з силою звільнятися від кого-, чого-небудь), ВИДИРА́ТИСЯ, ВИПРУ́ЧУВАТИСЯ, ВИПРУЧА́ТИСЯ, ВИКРУ́ЧУВАТИСЯ, РВА́ТИСЯ, ВИБИВА́ТИСЯ, ВИСЛИЗА́ТИ, ВИСКО́ВЗУВАТИ, ВИСКОВЗА́ТИ, ВИСМИ́КУВАТИСЯ, ВИПО́РСКУВАТИ, ВИПОРСА́ТИ, ВИПОРСКА́ТИрідше,ВИСКО́ВЗУВАТИСЯрозм. (швидко та спритно). - Док.: ви́рватися, ви́дертися, ви́пручатися, ви́крутитися, ви́битися, ви́слизнути, ви́сковзнути, ви́смикнутися, ви́порснути, ви́сковзнутися. - Ну, пустіть же мене додому.. - метався він, вириваючись із рук бійців (Григорій Тютюнник); Дмитрик випручується з обіймів і кидається далі (М. Коцюбинський); Ухопили [козаки] її мерщій за руки і за ноги цупко, щоб не викрутилась (Г. Квітка-Основ’яненко); Опинившися в знайомому місці, мавпочка радісно запищала й стала рватися з рук (О. Ільченко); Мар’яна вибивається з його обіймів (М. Стельмах); Хоче пригорнути сина. Але він вислизає з його рук (М. Стельмах); Чіпка од нестяму розвів руки. Галя висковзнула - і скрилася (Панас Мирний); Захоплені зненацька, прокидалися турки зі сну, і коли тільки могли висмикнутися з рук козаків, тікали в ліс та в поле (О. Маковей); Жабі випорснула з моїх обіймів (О. Досвітній); Все висковзувався [Петрусь] нам із рук, як в’юн (І. Франко).
ЗНО́ШУВАТИСЯ (про одяг, взуття і т. ін. - ставати старим, непридатним для користування), ВИНО́ШУВАТИСЯрідше,ПРОНО́ШУВАТИСЯрідше,ВИТИРА́ТИСЯрідко;ГОРІ́ТИна кому, розм. (швидко); РВА́ТИСЯ, ДЕ́РТИСЯ, ДРА́ТИСЯ (з утворенням дірок). - Док.: зноси́тися, ви́носитися, ви́ходитися, проноси́тися, ви́тертися, порва́тися, поде́ртися, подра́тися. - В мене простий убір, та й той я ношу поти, поки не зноситься (І. Нечуй-Левицький); Взуття на хлопцях так і горить (П. Автомонов); Чи бачиш, як ми обідрались! Убрання, постоли порвались (І. Котляревський); Його біла сорочка почорніла від бруду, солом’яний бриль подерся (О. Бойченко).
ЛИ́НУТИпоет. (думками, серцем і т. ін. до кого-, чого-небудь), ЛЕТІ́ТИ, ЛІТА́ТИ, РВА́ТИСЯ, ПОРИВА́ТИСЯ. - Док.: поли́нути, полеті́ти. Лину я до неї [до могили], Наче до дружини: Сяду, уклонюся Близько до вершини (Я. Щоголів); В вікно зимовий вечір лине, в кімнаті присмерків печать, і наші думи на Вкраїну летять, летять, летять, летять... (В. Сосюра); Бере Письмо Святе в руки, Голосно читає... А думкою чернець старий Далеко літає (Т. Шевченко); Свікліцький дивиться на мене своїми карими очима, дивиться допитливо, неначе питає в мене, де літали мої думки, мої гадки (І. Нечуй-Левицький); Він дивився на бійців, які йшли далі і далі, і серце його рвалося за ними, як птах (В. Собко); Ой, гори, гори, золоті верхів’я! Та нащо ж я до вас так пориваюсь? (Леся Українка).
НАДРИВА́ТИСЯ (робити що-небудь, трудитися з надмірним напруженням сил), НАДСА́ДЖУВАТИСЯ, ПЕРЕРИВА́ТИСЯрозм., ПІДВЕРЕ́ДЖУВАТИСЯрозм., РВА́ТИСЯрозм., РОЗДИРА́ТИСЯрозм., НАДВЕРЕДЖА́ТИСЯ[НАДВЕРЕ́ДЖУВАТИСЯ]розм. рідше, НАДСІДА́ТИСЯрозм. рідше, РОЗЛЯГА́ТИСЯрозм. рідше. Марко аж надривався, із силою кидав тяжкі навильники, захекався, змокрів (К. Гордієнко); Роботою ніколи не надсаджувався [Іван]: робив, коли хотів, та й як хотів (Л. Мартович); Василь переривався на роботі, але.. панщина виїдала усі соки (Г. Хоткевич); Натовп міщан постійно стояв неподалеку, спостерігаючи, як підвереджувались кріпаки Потоцького, тягнучи камінь (Л. Смілянський); Всіх.. обхопила тепер немов гарячка яка: всі рвуться, вилазять із шкіри, аби скінчити роботу до 1-го (М. Коцюбинський); Не набув їм батько ні майна, ні грошей про запас, хоч як роздиравсь у роботі (І. Муратов); Був дядько роботящий, землю шанував.. Знесилювався, надвереджувався, сяк-так вибивався з голоду (Б. Антоненко-Давидович); - Він усе слабував, неборака, усе на печі, а я сама, бідна, розлягалась і в полі, і на городі, і в хаті - усе сама! (Грицько Григоренко). - Пор. надірва́тися, 2. напру́жуватися.

Словник фразеологізмів

душа́ (се́рце) рве́ться. 1. чия (чиє), у кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає за щось, страждає від чогось. Разом з піснею [Вутанька] вже мовби переливалася в інший, нетутешній світ. Ллються сльози, рветься душа; а вона виводить все вище й вище (О. Гончар). се́рце рве́ться з жалю́ (від розпу́ки). — Сльози течуть по його обличчю, серце маленьке рветься з жалю, а Дмитрик біжить усе далі і нічого не бачить перед собою (М. Коцюбинський); Андрій стояв ні живий, ні мертвий, видно було, що серце його рвалось від розпуки (Ю. Збанацький).

2. куди, за ким—чим, до кого—чого. Хто-небудь нестримно прагне кудись, до когось—чогось. Душа його [художника] рветься на південь (М. Коцюбинський); Серце мліє, смутні думки летять у невідомий край, а за ними рветься й душа, бо немає для неї притулку на землі (О. Стороженко); Те, що вчора здавалось особливо принадним, сьогодні втрачало свою красу, і вже до іншого рвалась юна душа (І. Цюпа).

3. з кого. Хто-небудь помирає. Така таємниця агави: вона цвіте, щоб умерти і умирає, щоб цвісти. Закаменіла на каменистому ґрунті і прислухається з жахом, як росте, стигне і рветься з неї душа (М. Коцюбинський).

душа́ (се́рце) розрива́ється (рве́ться) на́дво́є (навпі́л) у кого, чия (чиє) і без додатка. Хто-небудь дуже страждає від суперечливих почуттів, від неможливості вирішити щось, допомогти чимсь і т. ін. — Куди мені пристати? — крикнув Саїб,— що маю робити? Душа моя розривається надвоє! (І. Нечуй-Левицький); Вона [Пріська] чує голос Пилипів; вона баче [бачить] його безпомощного [безпомічного], як він ховає одубілу голову в сніг .. серце її рветься надвоє (Панас Мирний). душа́ розрива́ється на дві полови́ни. У цю ніч Добринич відчув, .. що душа його розривається на дві половини (С. Скляренко). аж розрива́ється душа́ на́дво́є. [Прісцілла:] Руфіне, годі! догадуюсь .. і се мені так тяжко… мішаються всі почуття… так трудно… аж розривається душа надвоє… (Леся Українка).

душа́ (се́рце) розрива́ється (рве́ться) на́дво́є (навпі́л) у кого, чия (чиє) і без додатка. Хто-небудь дуже страждає від суперечливих почуттів, від неможливості вирішити щось, допомогти чимсь і т. ін. — Куди мені пристати? — крикнув Саїб,— що маю робити? Душа моя розривається надвоє! (І. Нечуй-Левицький); Вона [Пріська] чує голос Пилипів; вона баче [бачить] його безпомощного [безпомічного], як він ховає одубілу голову в сніг .. серце її рветься надвоє (Панас Мирний). душа́ розрива́ється на дві полови́ни. У цю ніч Добринич відчув, .. що душа його розривається на дві половини (С. Скляренко). аж розрива́ється душа́ на́дво́є. [Прісцілла:] Руфіне, годі! догадуюсь .. і се мені так тяжко… мішаються всі почуття… так трудно… аж розривається душа надвоє… (Леся Українка).

се́рце рве́ться (розрива́ється, надрива́ється) [на шматки́] чиє, у кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає, страждає, сумує. [Кассандра:] Долон не винен. Винні сії очі, Не вмів їх погляд мовити “кохаю”, Хоч від кохання серце розривалось (Леся Українка); Все я бачив; Од усього серце надривалось,— І тоді журливе слово На папір прохалось (Я. Щоголів); З ким поділить сумні думки? .. Як серце рветься на шматки! (П. Грабовський); Сердешному чоловікові не до спання: серце в його на шматки розривається (О. Стороженко).

се́рце рве́ться (розрива́ється, надрива́ється) [на шматки́] чиє, у кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає, страждає, сумує. [Кассандра:] Долон не винен. Винні сії очі, Не вмів їх погляд мовити “кохаю”, Хоч від кохання серце розривалось (Леся Українка); Все я бачив; Од усього серце надривалось,— І тоді журливе слово На папір прохалось (Я. Щоголів); З ким поділить сумні думки? .. Як серце рветься на шматки! (П. Грабовський); Сердешному чоловікові не до спання: серце в його на шматки розривається (О. Стороженко).

душа́ (се́рце) рве́ться. 1. чия (чиє), у кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає за щось, страждає від чогось. Разом з піснею [Вутанька] вже мовби переливалася в інший, нетутешній світ. Ллються сльози, рветься душа; а вона виводить все вище й вище (О. Гончар). се́рце рве́ться з жалю́ (від розпу́ки). — Сльози течуть по його обличчю, серце маленьке рветься з жалю, а Дмитрик біжить усе далі і нічого не бачить перед собою (М. Коцюбинський); Андрій стояв ні живий, ні мертвий, видно було, що серце його рвалось від розпуки (Ю. Збанацький).

2. куди, за ким—чим, до кого—чого. Хто-небудь нестримно прагне кудись, до когось—чогось. Душа його [художника] рветься на південь (М. Коцюбинський); Серце мліє, смутні думки летять у невідомий край, а за ними рветься й душа, бо немає для неї притулку на землі (О. Стороженко); Те, що вчора здавалось особливо принадним, сьогодні втрачало свою красу, і вже до іншого рвалась юна душа (І. Цюпа).

3. з кого. Хто-небудь помирає. Така таємниця агави: вона цвіте, щоб умерти і умирає, щоб цвісти. Закаменіла на каменистому ґрунті і прислухається з жахом, як росте, стигне і рветься з неї душа (М. Коцюбинський).

душа́ (се́рце) рве́ться. 1. чия (чиє), у кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає за щось, страждає від чогось. Разом з піснею [Вутанька] вже мовби переливалася в інший, нетутешній світ. Ллються сльози, рветься душа; а вона виводить все вище й вище (О. Гончар). се́рце рве́ться з жалю́ (від розпу́ки). — Сльози течуть по його обличчю, серце маленьке рветься з жалю, а Дмитрик біжить усе далі і нічого не бачить перед собою (М. Коцюбинський); Андрій стояв ні живий, ні мертвий, видно було, що серце його рвалось від розпуки (Ю. Збанацький).

2. куди, за ким—чим, до кого—чого. Хто-небудь нестримно прагне кудись, до когось—чогось. Душа його [художника] рветься на південь (М. Коцюбинський); Серце мліє, смутні думки летять у невідомий край, а за ними рветься й душа, бо немає для неї притулку на землі (О. Стороженко); Те, що вчора здавалось особливо принадним, сьогодні втрачало свою красу, і вже до іншого рвалась юна душа (І. Цюпа).

3. з кого. Хто-небудь помирає. Така таємниця агави: вона цвіте, щоб умерти і умирає, щоб цвісти. Закаменіла на каменистому ґрунті і прислухається з жахом, як росте, стигне і рветься з неї душа (М. Коцюбинський).

душа́ (се́рце) розрива́ється (рве́ться) на́дво́є (навпі́л) у кого, чия (чиє) і без додатка. Хто-небудь дуже страждає від суперечливих почуттів, від неможливості вирішити щось, допомогти чимсь і т. ін. — Куди мені пристати? — крикнув Саїб,— що маю робити? Душа моя розривається надвоє! (І. Нечуй-Левицький); Вона [Пріська] чує голос Пилипів; вона баче [бачить] його безпомощного [безпомічного], як він ховає одубілу голову в сніг .. серце її рветься надвоє (Панас Мирний). душа́ розрива́ється на дві полови́ни. У цю ніч Добринич відчув, .. що душа його розривається на дві половини (С. Скляренко). аж розрива́ється душа́ на́дво́є. [Прісцілла:] Руфіне, годі! догадуюсь .. і се мені так тяжко… мішаються всі почуття… так трудно… аж розривається душа надвоє… (Леся Українка).

душа́ (се́рце) розрива́ється (рве́ться) на́дво́є (навпі́л) у кого, чия (чиє) і без додатка. Хто-небудь дуже страждає від суперечливих почуттів, від неможливості вирішити щось, допомогти чимсь і т. ін. — Куди мені пристати? — крикнув Саїб,— що маю робити? Душа моя розривається надвоє! (І. Нечуй-Левицький); Вона [Пріська] чує голос Пилипів; вона баче [бачить] його безпомощного [безпомічного], як він ховає одубілу голову в сніг .. серце її рветься надвоє (Панас Мирний). душа́ розрива́ється на дві полови́ни. У цю ніч Добринич відчув, .. що душа його розривається на дві половини (С. Скляренко). аж розрива́ється душа́ на́дво́є. [Прісцілла:] Руфіне, годі! догадуюсь .. і се мені так тяжко… мішаються всі почуття… так трудно… аж розривається душа надвоє… (Леся Українка).

се́рце рве́ться (розрива́ється, надрива́ється) [на шматки́] чиє, у кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає, страждає, сумує. [Кассандра:] Долон не винен. Винні сії очі, Не вмів їх погляд мовити “кохаю”, Хоч від кохання серце розривалось (Леся Українка); Все я бачив; Од усього серце надривалось,— І тоді журливе слово На папір прохалось (Я. Щоголів); З ким поділить сумні думки? .. Як серце рветься на шматки! (П. Грабовський); Сердешному чоловікові не до спання: серце в його на шматки розривається (О. Стороженко).