ранити 1 значень

-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив ра́нити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ра́ньмо
2 особа рань ра́ньте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ра́нитиму ра́нитимемо, ра́нитимем
2 особа ра́нитимеш ра́нитимете
3 особа ра́нитиме ра́нитимуть
ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС
1 особа ра́ню ра́нимо, ра́ним
2 особа ра́ниш ра́ните
3 особа ра́нить ра́нять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ра́нячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ра́нив ра́нили
жін. р. ра́нила
сер. р. ра́нило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
ра́нений
Безособова форма
ра́нено
Дієприслівник
ра́нивши

Словник синонімів

РА́НИТИ (робити комусь рану, рани; перев. рослини - пошкоджувати), ЗРА́НЮВАТИ, УРАЖА́ТИ[ВРАЖА́ТИ], РІ́ЗАТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ[ПІДРІЗА́ТИ]розм., РОЗТИНА́ТИ, РОЗСІКА́ТИ, СІКТИ, ПІДСІКА́ТИ, РОЗРА́НЮВАТИ, РОЗПАНА́ХУВАТИрозм. (зробивши розріз, поріз); ПРОТИНА́ТИ (робити наскрізну рану); РОЗРУ́БУВАТИ (заподіювати рубаної рани); РОЗРИВА́ТИ, РВА́ТИ (заподіювати рваної рани); ПІДСТРІ́ЛЮВАТИ[ПІДСТРЕ́ЛЮВАТИ] (стріляючи); ПІДКО́ЛЮВАТИ (колючи); ПІДРА́НЮВАТИ (злегка);ПРОЇДА́ТИ (завдавати рани, розтираючи, пошкоджуючи шкіру чимось жорстким); РОЗКРИВА́ВЛЮВАТИ, РОЗ’Ю́ШУВАТИрозм. (до крові). - Док.: пора́нити, ра́нити, зра́нити, обра́нитирозм.ура́зи́ти[вра́зи́ти], розрі́зати, порі́зати, підрі́зати, урі́зати[врі́зати], розтя́ти[розітну́ти], розсі́кти, посі́кти, підсі́кти, розра́нити, розпана́хати, протну́ти, розруба́ти, розірва́ти, порва́ти, підстрі́лити[підстре́лити], підколо́ти, підра́нити, прої́сти, ушкрябну́ти[вшкрябну́ти]розм. (злегка) розкрива́вити, закрива́вити, покрива́вити, роз’ю́шити, розчерепи́тирозм. (голову). Хвиля збивала їх докупи, крига ранила їм голови (Ю. Яновський); Ратище слабо зранило звіра в передню лопатку (І. Франко); Твердохліб сокирою вражав коней, бив рицарів по ногах (А. Хижняк); Маруся повзла, повзла на колінах до лісу, оглушена, роздавлена, без серця в грудях. І повзла, і падала, і різала руки, лице гострими травами (Г. Хоткевич); Санько коняку підрізав ралом (А. Головко); Уламок снаряда, розітнувши бійцеві руку вище ліктя, утворив дві рвані губи (О. Гончар); Він уявив собі, як мідний гостряк з розмаху розсікає скроню Грінгеля, і гидливо скривився (В. Собко); Сперанському посікло ноги. Шура заходилась тут же на місці перев’язувати (О. Гончар); До ґанку на щастя підкову прибито, без неї буланий розранив копито (П. Воронько); - Якось мені мати наказала врізати хліба, а я палець до кістки розпанахав (Ю. Збанацький); Я сам йому горло зубами протну (М. Старицький); Горленкові стало погано. Шабля Потоцького розрубала йому плече, ключицю і перші ребра (З. Тулуб); Ольга борсалася в колючій шипшині, байдужа до того, що кущі їй розривали тіло - захищала тільки очі (Я. Качура); І сміявся [Тимко].., і жартував з Марком, який підстрелив кота замість зайця (Григорій Тютюнник); - Ви підраните качку, вона від вас сховається в купинах, а ось мій помічник знайде її мені, - і хлопець показав на миршавого собачку (О. Копиленко); Шнури, котрії йому тіло проїли, не пускали його ані до життя, ані до смерті (І. Франко); - Хто поранив? - запитав інженер Данилко в трубку. - А чорт їх розбере! Нашого Мухтарова теж ушкрябнули (І. Ле); Гострий камінь розкривавив щоку Кульжан (З. Тулуб); - Якщо справді мене виключать, то я перш усього роз’юшу.. пику Їрічкові (А. Кримський); - Пан з бородою підійшов до морячка і зацідив йому в морду; А моряк розчерепив йому голову пивною пляшкою (переклад М. Лукаша). - Пор. ушко́джувати.

Словник фразеологізмів

ра́нити ду́шу (се́рце) кому, чию (чиє) і без додатка. Завдавати кому-небудь душевного болю, страждань. Він любив її щиро, і кажда [кожна] звістка про неї, зла чи добра, ранила його душу (І. Франко); Ті суди-пересуди, ясна річ, долинали й до слуху Івана і гострими скалками болісно ранили йому душу (І. Головченко та О. Мусієнко); Раїса чула в серці гостру й холодну крицю. Та криця різала її, ранила серце, доводила до розпуки (М. Коцюбинський).

ра́нити ду́шу (се́рце) кому, чию (чиє) і без додатка. Завдавати кому-небудь душевного болю, страждань. Він любив її щиро, і кажда [кожна] звістка про неї, зла чи добра, ранила його душу (І. Франко); Ті суди-пересуди, ясна річ, долинали й до слуху Івана і гострими скалками болісно ранили йому душу (І. Головченко та О. Мусієнко); Раїса чула в серці гостру й холодну крицю. Та криця різала її, ранила серце, доводила до розпуки (М. Коцюбинський).