ранжувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | ранжува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ранжу́ймо | |
| 2 особа | ранжу́й | ранжу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ранжува́тиму | ранжува́тимемо, ранжува́тимем |
| 2 особа | ранжува́тимеш | ранжува́тимете |
| 3 особа | ранжува́тиме | ранжува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС | ||
| 1 особа | ранжу́ю | ранжу́ємо, ранжу́єм |
| 2 особа | ранжу́єш | ранжу́єте |
| 3 особа | ранжу́є | ранжу́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| ранжу́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | ранжува́в | ранжува́ли |
| жін. р. | ранжува́ла | |
| сер. р. | ранжува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| ранжо́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| ранжо́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| ранжува́вши | ||