рангоутний 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний ранго́утний ранго́утна ранго́утне ранго́утні
родовий ранго́утного ранго́утної ранго́утного ранго́утних
давальний ранго́утному ранго́утній ранго́утному ранго́утним
знахідний ранго́утний, ранго́утного ранго́утну ранго́утне ранго́утні, ранго́утних
орудний ранго́утним ранго́утною ранго́утним ранго́утними
місцевий на/у ранго́утному, ранго́утнім на/у ранго́утній на/у ранго́утному, ранго́утнім на/у ранго́утних