ЗЛО́ДІЙ (той, хто займається розкраданням чиєї-небудь власності), КРАДІ́Й, ШАХРА́Й, РАКЛО́вульг.;РОЗКРАДА́Ччого,ТОРБОХВА́Тзневажл. (перев. щодо розкрадання громадської власності); ЗЛО́МЩИК (той, хто здійснює крадіж зі зломом). Кажуть, що злодій ніколи не краде там, де він живе (Ю. Смолич); Німий збагнув, що вдень на острів ніхто непомічений не пробереться, що крадіїв трави треба ждати вночі (П. Загребельний); Всі знають, що Лигун браконьєр, розкрадач народного добра, злодюга, але йому від того мало горя (М. Чабанівський). - Пор. грабі́жник.