радіти 1 значень

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив раді́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   раді́ймо
2 особа раді́й раді́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа раді́тиму раді́тимемо, раді́тимем
2 особа раді́тимеш раді́тимете
3 особа раді́тиме раді́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа раді́ю раді́ємо, раді́єм
2 особа раді́єш раді́єте
3 особа раді́є раді́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
раді́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. раді́в раді́ли
жін. р. раді́ла
сер. р. раді́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
раді́вши

Словник синонімів

ВЕСЕЛИ́ТИСЯ (проводити час у розвагах, веселощах), ЗАБАВЛЯ́ТИСЯ, РОЗВАЖА́ТИСЯ, ЗВЕСЕЛЯ́ТИСЯ. - Док.: розвесели́тися, заба́витися, розва́житися. Еней один не веселився, йому немиле все було (І. Котляревський); - Напрацюєшся цілий тиждень - у неділю хочеться одпочити, розвеселитися... (М. Коцюбинський); Тут всі по волі забавлялись (І. Котляревський); Веселе козацтво розважалося (Я. Качура); - Радіти треба всьому дому. Співати й звеселятися, Іване Володимировичу (О. Довженко); - Пор. раді́ти.
РАДІ́ТИ (відчувати радість від чогось), РА́ДУВАТИСЯ, УТІША́ТИСЯ[ВТІША́ТИСЯ], ТІ́ШИТИСЯ, ПОТІША́ТИСЯ (маючи приємність, утіху від чогось); ТОРЖЕСТВУВА́ТИ (з приводу перемоги над кимсь, успіху в чомусь); ТРІУМФУВА́ТИ (з приводу якогось успіху). - Док.: зраді́ти, зра́дуватисярозм.ура́дуватися[вра́дуватися]діал.уті́шитися[вті́шитися], сті́шитисярозм.Вставало сонце з-за гори, Раділи люде встаючи (Т. Шевченко); [Сокуренко:] Невже ви не знаєте, що ми з Оксаною любимось вже більш року? Ви ж самі, дивлячись на наше кохання, радувались та втішались... (М. Кропивницький); [Химка:] Буде бабуся утішатися та доглядати онуків (Панас Мирний); Катруся тішилася своїм новим убранням (Н. Кобринська); Коли та дурниця забавляє вас, тішить, то чом же й не потішитись нею? (Панас Мирний); Віктор торжествував. Він відчував, що у нього наче виростають крила, - так радісно, сонячно було на душі (П. Автомонов); Михайло Щерба тріумфує в душі. Він, здається, добре зіграв свою роль (Д. Бедзик). - Пор. весели́тися.

Словник антонімів

РАДІТИ СУМУВАТИ
Проводити час у веселощах, розвагах, розважатися. Пройматися почуттям суму, смутитися, журитися, печалитися.
Радіти з приводу приїзду сина, дочки, складених екзаменів, приходу весни, гарної погоди ~  сумувати з приводу поганої погоди, поразки, чиєї-н. смерті, пожежі, хвороби. Радіти безтурботно, вельми, дуже, захоплено, надмірно, підкреслено ~  сумувати вельми, глибоко, дуже, надмірно, особливо, тяжко. Радіти ~  сумувати вчора, звечора, зранку, завжди; з друзями, з товаришами, з подругами; на весіллі, на гулянці, у лісі, у гостині.
Як радіти, то радіти, а сумувати нема коли (Народне прислів’я). - Заходьте, заходьте,- гукнула перелякана Антоніна Аполлінарівна, не знаючи, що їй робити - журитися чи радіти (М. Стельмах).  Я тоді твоїм ім’ям [Україно] радію І сумую іменем твоїм (В. Симоненко).    Сонце заходить, гори чорніють, Пташечка тихне, поле німіє, Радіють люди, що одпочинуть...    Сумує, квилить, плаче рано В Путивлі граді Ярославна (Т. Шевченко).
 Пор. ще: ВЕСЕЛИЙ ~ СУМНИЙ, РАДІСНИЙ ~ СУМНИЙ, РАДІСНО ~ СУМНО, РАДІСТЬ ~ СУМ, РАДІСТЬ ~ МУКА, РАДУВАТИСЯ ~ СМУТИТИСЯ

Словник фразеологізмів

[аж] душа́ (се́рце) раді́є (ра́дується) у кого і без додатка. Хто-небудь дуже задоволений чимсь, відчуває радість, насолоду, втіху від чогось. — Як стрінуся з просвіченим [освіченим] чоловіком, то в мене аж душа радіє (І. Нечуй-Левицький); Надворі лютує зима-лихоманка, А в мене у хаті щебече веснянка, Аж серце радіє (Л. Глібов); Ой як вона заспіває,— село розлягає… Ой як вона засміється, душа радується (Нар. лірика).

[аж] душа́ (се́рце) раді́є (ра́дується) у кого і без додатка. Хто-небудь дуже задоволений чимсь, відчуває радість, насолоду, втіху від чогось. — Як стрінуся з просвіченим [освіченим] чоловіком, то в мене аж душа радіє (І. Нечуй-Левицький); Надворі лютує зима-лихоманка, А в мене у хаті щебече веснянка, Аж серце радіє (Л. Глібов); Ой як вона заспіває,— село розлягає… Ой як вона засміється, душа радується (Нар. лірика).

[аж] душа́ (се́рце) раді́є (ра́дується) у кого і без додатка. Хто-небудь дуже задоволений чимсь, відчуває радість, насолоду, втіху від чогось. — Як стрінуся з просвіченим [освіченим] чоловіком, то в мене аж душа радіє (І. Нечуй-Левицький); Надворі лютує зима-лихоманка, А в мене у хаті щебече веснянка, Аж серце радіє (Л. Глібов); Ой як вона заспіває,— село розлягає… Ой як вона засміється, душа радується (Нар. лірика).

[аж] душа́ (се́рце) раді́є (ра́дується) у кого і без додатка. Хто-небудь дуже задоволений чимсь, відчуває радість, насолоду, втіху від чогось. — Як стрінуся з просвіченим [освіченим] чоловіком, то в мене аж душа радіє (І. Нечуй-Левицький); Надворі лютує зима-лихоманка, А в мене у хаті щебече веснянка, Аж серце радіє (Л. Глібов); Ой як вона заспіває,— село розлягає… Ой як вона засміється, душа радується (Нар. лірика).