РА́ДІСТЬ (почуття задоволення, приємність), РА́ДОЩІмн., РАДІ́ННЯрозм.; УТІ́ХА[ВТІ́ХА], ОТУ́ХАдіал. (те, що втішає); ВІДРА́ДА, РОЗРА́ДАрозм., ВІДРА́ДОЩІмн. діал., ВІДРА́ДІСТЬ[ВІДРА́ДНІСТЬ]розм. (те, що дає задоволення); ТОРЖЕСТВО́ (з приводу перемоги, успіху); ТРІУ́МФ (з приводу успіху); ПРО́СВІТОК, ПРО́СВІТ (тимчасове, короткочасне почуття). Еней од радості не стямивсь, Що Турн виходить битись з ним (І. Котляревський); О, перекинь моста, моя немудра пісне, До радощів людських і до людських зусиль (М. Рильський); Зворушені, ввійшли ми в оце світле царство молодого життя, і воно зустріло нас хмільним гомоном безжурних веселощів і молодого радіння (Ю. Смолич); Всіх згадали, та забули Помолитися за тих, Хто конає в злій неволі Без відради та утіх (П. Грабовський); Ще прийде отуха на людей, що дозволили собі ярма надіти (П. Панч); Усе навіює відраду - і вітряки, й сади густі (В. Сосюра); А тепер я не знаходжу Для серця розради (І. Франко); Молодощі, відрадощі! На серденьку своя воля (Ганна Барвінок); Одрадість у серці розквітла (Леся Українка); Не маю я відрадності від свого нелюба (П. Чубинський); Марусякові почало здаватися, що таки дійсно Юріштан сидить.. Злобою і торжеством переповнилося серце опришка (Г. Хоткевич); За столом здіймався страшенний заколот.. Кінчалось звичайно тріумфом слабішої сторони, та в ґрунті були задоволені всі (М. Коцюбинський); - Коли б не здичавіти в цих закутках. Тільки й просвітку, що з тобою (І. Ле); Знову невсипуща журба захопила її в свої цупкі обіймища.. Ні, немає розгадки, просвіту не видно! (Панас Мирний).