-1-
іменник чоловічого роду, істота
(радник; член магістрату) [іст.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ра́дця ра́дці
родовий ра́дці ра́дців
давальний ра́дці ра́дцям
знахідний ра́дцю ра́дців
орудний ра́дцею ра́дцями
місцевий на/у ра́дці на/у ра́дцях
кличний ра́дце ра́дці

Словник синонімів

РА́ДНИК (службова особа; особа, що займає цю посаду), ПОРА́ДНИК, РА́ДЦЯ[РА́ЙЦЯ]заст.Радник міністерства відразу перейшов до справи; На ранок Стефан Потоцький зібрав своїх військових порадників (Я. Качура); - Еге ж, панове радці, - добре було б (Словник Б. Грінченка); Він каштелян і райця королівський (Словник Б. Грінченка).