ВА́БИТИ (перев. у спол. зі сл. зір, око, погляд і т. ін. - привертати увагу приємним виглядом, красою тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ПРИВЕРТА́ТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, ПРИКО́ВУВАТИ, СПОКУША́ТИ, ЧАРУВА́ТИ, ПРИЧАРО́ВУВАТИ, ТІ́ШИТИ, ВТІША́ТИ, РА́ДУВАТИ, КРАСУВА́ТИрідко. - Док.: прива́бити, приверну́ти, примани́ти, прина́дити, притягти́, притягну́ти, прикува́ти, спокуси́ти, причарува́ти. І розкішна природа Вкраїни У величній красі Вабить погляди всі (В. Самійленко); Гоголь - це людина, яка привернула погляди всієї мислячої Росії до України (М. Рильський); Увінчані лісами сині гори приваблювали зір мій іздаля (І. Гончаренко); Все бентежило й манило зір (І. Рябокляч); Грандіозні.. пні [берез] приманюють до себе ніжністю та білістю (О. Кобилянська); Я й Середземне бачив море у Провансальському краю... Усі вони втішали зори І душу надили мою (М. Рильський); Ясно-зелені пшениці і холодні жита притягували погляди (К. Гордієнко); Гастрономічні крамниці спокушали зір бляшанками різних консервів (О. Донченко); Як чарує очі влітку над горою сонця схід (М. Терещенко); Луки, оливні гаї споконвіку тут тішили око (М. Зеров); Знову оживали степи, цвіли, колосились і радували зір і серце людини (Є. Кравченко); Дороге та блискуче [намисто]!.. Оця-то блискучість і красує очі (М. Кропивницький). - Пор. 1. зачаро́вувати.

РА́ДУВАТИ (викликати почуття радості); ТІ́ШИТИ, УТІША́ТИ[ВТІША́ТИ], ПОТІША́ТИ, ОЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ, УСОЛО́ДЖУВАТИ[ВСОЛО́ДЖУВАТИ]розм. (робити комусь приємність, бути втіхою); ПРОСВІ́ТЛЮВАТИ[ПРОСВІТЛЯ́ТИ] (проймати радістю, давати насолоду). - Док.: пора́дувати, обра́дувати, уті́шити[вті́шити], поті́шити, ощасли́вити, усолоди́ти[всолоди́ти], просвітли́ти. Спи, мій милий! Хай сни прозорі плинуть і радують тебе (В. Сосюра); А музика ллється, мов тиха вода, колише мої нерви, заспокоює, тішить (І. Нечуй-Левицький); Зажурилась тяжко Ївга, аж краса її зів’яла, застарілась, ходить похмура, і дитинка її не втішає (Марко Вовчок); Одно тільки потішало Маланку: ось-ось не видко - будуть ділити землю (М. Коцюбинський); Стояли [хлопці] в кутку й розповідали один одному свої фронтові пригоди, ощасливлювали дівчат лише короткими поглядами (О. Підсуха); І не добереш: чи то жебрак, чи то дервіш, а може, і мандрівний перський казкар, що усолоджує знавців старовини легендами й дивовижними казками (З. Тулуб); Той, хто хоче хвилювати, зворушувати і просвітлювати серця читачів, повинен сам бути схвильованим і зворушеним (з журналу).