-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ра́дник ра́дники
родовий ра́дника ра́дників
давальний ра́дникові, ра́днику ра́дникам
знахідний ра́дника ра́дників
орудний ра́дником ра́дниками
місцевий на/у ра́дникові, ра́днику на/у ра́дниках
кличний ра́днику ра́дники

Словник синонімів

ПОРА́ДНИК (той, хто радить, дає поради), РА́ДНИКрозм.,НАПРА́ВНИКрозм.,ДОРА́ДНИКрозм.На біду, в Петра не було ні сестри, ні матері; мав він за порадників тільки старого, грізного панотця да жартівливе товариство (П. Куліш); - Страх - кепський радник (Вас. Шевчук); Радивон.. не розгубився з хвали. Із властивою йому доброю звичкою відзначив своїх направників, радників (К. Гордієнко); - Великою є людська злоба, а злі дорадники і рідну дитину вміють підцькувати на батька, або й одного рідного брата на другого (Юліан Опільський).
РА́ДНИК (службова особа; особа, що займає цю посаду), ПОРА́ДНИК, РА́ДЦЯ[РА́ЙЦЯ]заст.Радник міністерства відразу перейшов до справи; На ранок Стефан Потоцький зібрав своїх військових порадників (Я. Качура); - Еге ж, панове радці, - добре було б (Словник Б. Грінченка); Він каштелян і райця королівський (Словник Б. Грінченка).