-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив ра́дити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ра́дьмо
2 особа радь ра́дьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ра́дитиму ра́дитимемо, ра́дитимем
2 особа ра́дитимеш ра́дитимете
3 особа ра́дитиме ра́дитимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ра́джу ра́димо, ра́дим
2 особа ра́диш ра́дите
3 особа ра́дить ра́дять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ра́дячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ра́див ра́дили
жін. р. ра́дила
сер. р. ра́дило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ра́дивши

Словник синонімів

II. НАСТАВЛЯ́ТИкого (давати конкретні поради, настанови, як слід робити, поводитися в тих чи інших випадках), НАСТАНОВЛЯ́ТИрідше,НАПУ́ЧУВАТИ[НАПУЧА́ТИ], НАВЧА́ТИ[НАУЧА́ТИрідко], НАКА́ЗУВАТИкому (перев. із спол. щоб), НАУЩА́ТИзаст.;ПОВЧА́ТИ, УЧИ́ТИ[ВЧИ́ТИ]розм., УКА́ЗУВАТИ[ВКА́ЗУВАТИ]кому, розм. (наставляти, роблячи зауваження, наказуючи - з можливим відтінком непотрібного або надокучливого, надмірного повчання); НАПОУМЛЯ́ТИрозм.,УРОЗУМЛЯ́ТИ[ВРОЗУМЛЯ́ТИ]розм. (навчати діяти розумно, розсудливо). - Док.: наста́вити, настанови́ти, напути́ти, навчи́ти[научи́ти], наусти́ти, указа́ти[вказа́ти], напоу́мити, урозу́мити[врозу́мити]. Увечері Уляна вже.. наставляла сина, щоб він дивився за своєю жінкою (Григорій Тютюнник); - І що тобі за охота дитину такого навчати? - звернулася Настя до чоловіка.. - Ніколи батьківської поради не дасть; усе жартує та, немов той ворог, на лихо настановля (Л. Яновська); Як відомо, малу дитину навчають і напучують батьки й добрі вчителі (І. Цюпа); Він.. почав навчати її, до кого звернутися у Києві і як знайти нас (О. Досвітній); Знов мені нагадалася небіжка неня. Бувало наказувала мені, щоби я шанувався, бо не буде з мене господаря (Лесь Мартович); І доки він запрягає, мати повчає сина: - Гляди ж, синку, не балуйся (О. Донченко); - Ох, Іване Володимировичу, так же не можна. Навіщо ж ви?.. - Любий мій, не вчіть мене... - Та я не вчу. Я тільки кажу (О. Довженко); Яке право мають вони контролювати його вчинки? Він не дитина, не монах і не хлоп. І ніхто не сміє йому вказувати (З. Тулуб); - Напоумте його! Ви розгадали - душею він добрий, але ж боюсь я за нього! (О. Гончар). - Пор. II. ра́дити, 3. спрямо́вувати.
РА́ДИТИ (давати пораду, пропозицію, вказівку тощо), РА́ЯТИ[РА́ЇТИ]розм., НАРА́ДЖУВАТИрозм., ДОРА́ДЖУВАТИрозм.; КОНСУЛЬТУВА́ТИ (давати консультацію з якогось питання); ПРОПОНУВА́ТИ, ПІДКА́ЗУВАТИ (рекомендувати комусь, як діяти, застерігаючи кого-небудь від чогось). - Док.: пора́дити, пора́яти[пора́їти], нара́яти, нара́дити, дора́дити, проконсультува́ти, запропонува́ти, підказа́ти. Кожний радив, як треба зробити, щоб спіймати бугая, і, як водиться, ті, що радили, самі боялися його ловити (Григорій Тютюнник); Лаврін так і зробив, як йому раяла мати: причепурився, взяв двох старостів та й пішов у Бієвці (І. Нечуй-Левицький); Сава нараджує Маркові гнати корів долом (К. Гордієнко); - Як вам буде тяжко, то спродайте молоді бички! - дораджував Михайло батькові (О. Кобилянська); МаратНилович охоче консультував хлопців, радив, що і як робити (Ю. Збанацький); - Пропоную нашій веселій Оксанці завжди дбати про те, щоб ніхто не сумував і щоб всі всміхалися (О. Іваненко). - Пор. II. наставля́ти.