-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | рабува́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | рабу́ймо |
| 2 особа | рабу́й | рабу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | рабува́тиму | рабува́тимемо, рабува́тимем |
| 2 особа | рабува́тимеш | рабува́тимете |
| 3 особа | рабува́тиме | рабува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | рабу́ю | рабу́ємо, рабу́єм |
| 2 особа | рабу́єш | рабу́єте |
| 3 особа | рабу́є | рабу́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| рабу́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | рабува́в | рабува́ли |
| жін. р. | рабува́ла |
| сер. р. | рабува́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| рабува́вши |
Словник синонімів
ГРАБУВА́ТИ (забирати що-небудь у когось шляхом розбою, грабежу), РОЗГРАБО́ВУВАТИ, ГА́РБАТИ рідше, РАБУВА́ТИ діал., ОБРАБО́ВУВАТИ діал.; РОЗБІ́ЙНИЧАТИ, ГАЙДАМА́ЧИТИ розм., РОЗБИВА́ТИ розм. (чинити розбій). - Док.: пограбува́ти, розграбува́ти, ограбува́ти розм. зграбува́ти рідше зрабува́ти, обрабува́ти, розби́ти. Десятки невеличких банд Мишки Япончика розсипалися по місту.. і почали громити та грабувати крамниці, склади і гамазеї (Ю. Смолич); - Сердюки, значить, орудують.. Кооперацію розграбували (О. Гончар); [Олеся:] Нікого я не ограбувала (М. Кропивницький); - Хай Бог милує, щоби я гарбав та свавільничав!.. Я тільки своє забирав (О. Гончар); Нема хліба, нема солі, ще й холодно в хаті, Все забрали, зграбували (коломийка); - Нічого, матусю, рабувати не будемо в вас, хочемо нагрітися в хаті, пустіть (В. Стефаник); Ви обікрали, обрабували мене, а я ще маю вам платити? (І. Франко); Данько почув, як прокидається в ньому лють до пришельців, що з’явились з-за моря розбійничати на його рідній землі (О. Гончар); - Душогубе.., гайдамачиш по степах з ножем за халявою (Ю. Яновський); Вдень у яру сидять [розбійники], а вночі на здобитки йдуть, людей розбивають. Переймуть, хто їде, та й пограбують, а то і вб’ють (Б. Грінченко). - Пор. кра́сти, 1. обікра́сти.
ПОНЕВО́ЛЮВАТИ кого, що (позбавляти волі, незалежності, підкоряти своїй владі), ЗНЕВО́ЛЮВАТИ, УЯ́РМЛЮВАТИ [УЯРМЛЯ́ТИ], ЗАКАБАЛЯ́ТИ рідше, ЗАНЕВО́ЛЮВАТИ заст., розм., РАБУВА́ТИ ким, чим, діал.; ПОКРІПА́ЧУВАТИ (робити кріпаком). - Док.: понево́лити, знево́лити, уярми́ти, закабали́ти, занево́лити, покріпа́чити. Після визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького російський уряд поневолив Лівобережну та повернув польським магнатам Правобережну Україну (з газети); Чи ти [фашист] справді певен, що можеш зневолити мене, переінакшити, що, як здер з мене чоботи, так само зможеш видерти, виграбувати з мене й душу? (О. Гончар); Зухвалого Варяга син Слов’янських переміг богів; Необережний крок один Країну вільну уярмив! (переклад за ред. М. Рильського); Князі та їх бояри всіма правдами й неправдами відбирали землю у вільних смердів, а їх самих закабаляли (з підручника); Голод 1933 року цілковито заневолив традиційне українське село (з журналу); Довго ним [мужиком] ми рабували: кров лилась, свистів батіг (П. Грабовський).