-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив прицмо́кувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   прицмо́куймо
2 особа прицмо́куй прицмо́куйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа прицмо́куватиму прицмо́куватимемо, прицмо́куватимем
2 особа прицмо́куватимеш прицмо́куватимете
3 особа прицмо́куватиме прицмо́куватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа прицмо́кую прицмо́куємо, прицмо́куєм
2 особа прицмо́куєш прицмо́куєте
3 особа прицмо́кує прицмо́кують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
прицмо́куючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. прицмо́кував прицмо́кували
жін. р. прицмо́кувала
сер. р. прицмо́кувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
прицмо́кувавши

Словник синонімів

ЦМО́КАТИрозм. (губами, язиком, виражаючи здивування, захоплення тощо), ПРИЦМО́КУВАТИрозм., ЦМА́КАТИрозм., ПРИЦМА́КУВАТИрозм., ЧМО́КАТИрозм. - Док.: цмо́кнути, прицмо́кнути, цма́кнути, чмо́кнути. Товариство аж цмокало та ахкало в запалі (П. Козланюк); Микула почав розповідати свої пригоди. Дзерон тільки прицмокував з дива (О. Маковей); - Мамо! чого це ви акаєте та цмакаєте? Ви щось думаєте? (І. Нечуй-Левицький); Навіть Панас Кандзюба смачно чмока губами: - Озуть би тебе в постоли... (М. Коцюбинський).